Київ нагне «Газпром» ще на $ 12 мільярдів

Україна подасть до «Газпрому» новий позов на $ 12 млрд. В разі запуску «Північного потоку-2». Про це заявив головний комерційний директор «Нафтогазу України» Юрій Вітренко в ефірі «П'ятого каналу».

«Це якраз сума, яка відображає компенсацію збитку України, якщо буде побудований" Північний потік-2 "і потужності української ГТС не будуть використовуватися», - сказав Вітренко.

Він підкреслив, що європейські правила ціноутворення дозволяють «відобразити ефект від простою української ГТС або невикористання її після 2019 року». Про які саме правила йде мова, Вітренко не уточнив. Він тільки зазначив, що мова йде «просто про компенсацію недоотриманої тарифної виручки», а не про перегляд діючого тарифу.

Зауважимо: діючий контракт, який описує вартість і умови транзиту російського газу, закінчується в 2019 році. Чому після цього «Газпром» повинен нести відповідальність за простої української ГТС - питання за межами здорового комерційного сенсу. Але європейські суди, розбираючи суперечки між «Газпромом» і «Нафтогазом», керуються не комерційним змістом, а політичним. А він полягає в тому, що Європа не готова розширювати допомогу Україні, якщо та позбудеться транзиту, а її економіка просяде. Раз так - європейцям треба українські позови по можливості підтримувати.

Нагадаємо, в лютому 2018 року Стокгольмський арбітраж ухвалив, що «Газпром» повинен заплатити «Нафттогазу» $ 2,56 млрд. За недотримання умов по мінімальним обсягом прокачування газу через територію України. Хоча будь-якій розсудливій експерту зрозуміло, що це рішення - політично мотивоване.

Судіть самі: в договорі між «Газпромом» і «Нафтогазом» прописано, що Україна зобов'язана купувати близько 40 млрд. Кубометрів російського газу на рік, а якщо вона цього не робить, передбачені штрафні санкції. З іншого боку, в договорі записано, що «Газпром» планує транзитувати територією України 110 млрд. Кубометрів газу щорічно. Причому в разі, якщо споживання газу в Європі зросте, відповідно виростуть і поставки. Будь-яких штрафних санкцій за менший транзит в документі не передбачено.

А тепер подивимося на рішення Стокгольмського арбітражу. Воно полягає в тому, що норми в рамках take-or-pay ( «бери або плати») будуть знижені з 40 млрд. Кубометрів до 4 млрд. При цьому штрафні санкції, які були передбачені договором, на українську сторону судом не накласти. Цей пункт арбітраж обґрунтував тим, що економіка України знаходиться в скрутному становищі.

Що до «транзитної» частини договору, Стокгольм вважав, що «Газпром» був зобов'язаний при будь-якому розкладі транзитувати 110 млрд. Кубометрів. І нарахував штраф за недопоставку газу.

Виходить, рішення арбітражу прийнято в інтересах однієї сторони - української. І де гарантії, що черговий суд не прийме українську сторону при розгляді нового позову - на $ 12 млрд ?!

Що характерно, в липні «Нафтогаз» повідомив про подачу чергового позову проти «Газпрому» в Стокгольмський арбітраж. У ньому компанія вимагала різкого підвищення тарифу на транзит газу з березня 2018 року і до терміну закінчення контракту 31 грудня 2019 року, оцінюючи свої претензії в $ 11,58 млрд. Тоді Вітренко писав в Facebook, що «Газпром» може зменшити цю суму, якщо продовжить контракт на транзит через Україну після 2019 року, або ж «перестане блокувати експорт газу з Середньої Азії або експорт інших компаній з Росії».

Аналітики тоді відзначали слабкість української позиції. Але, мабуть, Україна твердо вирішила отримати з «Газпрому» $ 12 млрд. - не києм, то палицею.

- Вітренко робить заяви не тому, що впевнений в отриманні $ 12 млрд., - зазначає директор Інституту національної енергетики Сергій Правосудов. - Просто саме зараз добудовуються «Північний потік-2» і «Турецький потік». Коли в 2020-му запрацюють ці обхідні маршрути, обсяг українського транзиту може скоротитися з нинішніх 100 млрд. Кубометрів на рік аж до 15 млрд. Кубів. І виникає питання: що все-таки буде далі, після закінчення транзитного контракту?

Зауважу, всі учасники переговорів - Росія, Україна і Євросоюз - сходяться в тому, що певні гарантовані обсяги газу через українську територію повинні йти в будь-якому випадку. Дискусія тільки про те, які це будуть обсяги, і за якою ціною за транзит.

- Чого конкретно домагається Київ?

- Українській стороні, зрозуміло, хотілося б транзитних обсягів побільше, і по високій тарифній ставці. Ще в червні стало відомо, що «Нафтогаз України» готовий зберегти ставку транзиту російського газу через Україну в 2020-2028 роках приблизно на нинішньому рівні. Але для цього «Газпром», на думку української компанії, повинен погодитися прокачувати по 110 млрд. Кубометрів на рік і на зростання тарифів в 2018-2019 роках на третину - сукупно на $ 2,3 млрд.

- І що на це відповів «Газпром»?

- «Газпром» на переговорах зайняв позицію, згідно з якою після 2019 року плата за транспортування газу від кордону РФ до Німеччини через центральний коридор - Україна, Словаччина, Чехія - повинна бути порівнянна з тарифом по газопроводу, що будується «Північний потік-2». За розрахунками «Нафтогазу», в такому випадку тариф через Україну повинен впасти в 2,5 рази - до $ 1 за 1 тис. Кубометрів на 100 км.

Причому вже в липні українці говорили: якщо «Газпром» наполягає на зниженні тарифів або відмовиться гарантувати завантаження ГТС в 110 млрд. Кубометрів, «Нафтогаз» хоче вимагати в арбітражі компенсації знецінення ГТС через неповну окупності інвестицій. Розмір знецінення при тарифі в $ 1 і транзит до 13 млрд кубометрів «Нафтогаз» оцінював у $ 11 млрд, при поточному тарифі і транзит в 65 млрд кубометрів - в $ 6 млрд.

Зауважу, зараз прокачування через Україну є найбільш дорогим для «Газпрому» маршрутом поставок газу в Європу. За грубими підрахунками, прокачування по українському напрямку обходиться «Газпрому» в 1,5 рази дорожче, ніж по «Північному потоку-1» і газопроводу «Ямал-Європа».

Саме тому російські переговорники кажуть українським колегам: хлопці, тариф за транзит вже нікуди підвищувати, давайте все ж прийдемо до нормальних показників.

- У липні «Нафтогаз України» почав другу хвилю позовів проти «Газпрому» в Стокгольмському арбітражі - якраз з приводу підвищення тарифу. Він обгрунтовував свою позицію тим, що вже зараз тариф на прокачування повинен бути встановлений на рівні, який забезпечує прискорену амортизацію ГТС до кінця 2019 року. Європа може зайняти в цьому питанні сторону Києва?

- «Нафтогазу» буде складно переконати арбітрів у правильності свого підходу «прискореної амортизації» ГТС - при тому, що український тариф найвищий з альтернативних маршрутів. Теоретично Київ може довести, що у нього високі витрати, тому що «труба» стара - це дійсно так. Але при чому тут споживач? Модернізує свою ГТС - і качай газ за нормальними транзитних ставок, як це роблять нормальні люди, у яких ефективний бізнес. Але Київ нічого модернізувати не хоче, він намагається продати свій неефективний бізнес - причому, втридорога.

Ця логіка навряд чи знайде підтримку Європи. Навіть незважаючи на те, що Київ намагається впливати на ситуацію в усіх напрямках - і через суди, і шляхом політичного тиску на ЄС.

Андрій Полунін

Переглядів: 538