Ліана Моріарті - Велика маленька брехня

Ліана Моріарті

Велика маленька брехня

Маргарет з любов'ю

Гей, приятель, не грайся!

Якщо стукнув - поцілунок!

ДЕРЖАВНА ШКОЛА ПІРРІВІ

... де ми живемо і вчимося на березі океану!

Школа Пірріві - МІСЦЕ БЕЗ забіяка!

Ми нікого не залякує.

Ми завжди говоримо, коли нас залякують.

Якщо ми бачимо, що наших друзів залякують, у нас вистачить сміливості голосно сказати про це.

Ми говоримо забіякам НІ!

- Це не схоже на шкільний вечір вікторин, - звернулася місіс Петті Пондер до Марії-Антуанетти. - Це швидше схоже на погром.

Кішка не відповідала. Дрімаючи на дивані, вона абсолютно ігнорувала шкільні заходи.

- Тобі це нецікаво, а? Нехай лопають тістечка! Ти про це думаєш? Вони їдять багато тістечок, правда? Всі ці кіоски з випічкою! Боже мій! Але ось, мабуть, матусі цього не їдять. Вони всі такі сухорляві і стрункі. Таким, як ти.

У відповідь на комплімент Марія-Антуанетта фиркнула. Фраза «нехай лопають тістечка» давним-давно застаріла. Якось вона чула від одного з онуків місіс Пондер, що тепер це звучить як «нехай лопають булочки».

Місіс Пондер взяла пульт від телевізора і зменшила гучність «Танців із зірками». Трохи раніше вона додавала гучність через оглушливого зливи, але зараз злива затих.

У прозорому вечірньому повітрі розносилися сердиті вигуки. Місіс Пондер неприємно було їх чути, як ніби сердились на неї. Мати місіс Пондер завжди була незадоволена дочкою.

- Боже правий! Думаєш, вони сперечаються з приводу столиці Гватемали? Знаєш столицю Гватемали? Ні? Я теж. Треба заглянути в Інтернет. І нічого фиркати!

Марія-Антуанетта фиркнула.

- Підемо подивимося, що там діється, - жваво промовила місіс Пондер.

Вона занервувала і заметушилася перед кішкою, як одного разу метушилася перед дітьми, коли чоловіка не було вдома, а їй вночі почувся дивний шум.

Місіс Пондер піднялася, спираючись на ходунки. Марія-Антуанетта невдоволено зісковзнула з колін господині, коли та, підштовхуючи перед собою ходунки, пішла по коридору в задню частину будинку.

Вікна її швейної кімнати виходили прямо на подвір'я школи Пірріві.

- Мама, ти з глузду з'їхала? Неможливо жити так близько від початкової школи, - говорила її донька, коли місіс Пондер почала подумувати про придбання цього будинку.

Але їй подобалося чути протягом дня безладний гомін дитячих голосів. Вона вже не водила машину, і її не хвилювало, що вулиця забита величезними, майже як вантажівки, автомобілями з жінками в темних окулярах за кермом. Висунувшись з вікна, ці жінки обмінюються важливою інформацією про балетному гуртку Харрієт і логопедичних заняттях Чарлі.

У наш час матері дуже серйозно ставляться до своїх обов'язків. Взяти хоча б на ці одержимі особи. На те, з якою гідністю вони несуть в школу свої підтягнуті зади. Майорять кінські хвости. Очі спрямовані на стільникові, які вони тримають на долонях, як компаси. Це викликало у місіс Пондер сміх. Добродушний, звичайно. Три її дочки, хоча і постарше, точно такі ж. І все гарненькі.

- Як у вас сьогодні справи? - вигукувала вона, сидячи за чашкою чаю на передньому ганку або поливаючи палісадник, коли повз проходили мами.

- Дуже зайняті, місіс Пондер! Просто жах! - вигукували вони у відповідь, квапливо проходячи повз і тягнучи дітей за руку.

Приємні і доброзичливі, але крапельку поблажливі. І нічого з цим не поробиш. Вона така стара! А вони так сильно зайняті!

Батьки, які призводили дітей в школу і зустрічали їх після занять, вели себе по-іншому. Рідко поспішали, проходячи повз неї з показною недбалістю, ніби кажучи всім своїм виглядом: «Подумаєш, тільки й того! Все під контролем". Над ними місіс Пондер теж добродушно підсміювалася.

Але зараз їй здалося, що батьки школи Пірріві поводяться якось дивно. Підійшовши до вікна, вона відсунула мереживну фіранку. Нещодавно, після того як крикетний м'яч розбив скло і ледь не пришиб Марію-Антуанетту, за рахунок школи їй встановили решітки на вікнах, а третьокласники подарували їй саморобну листівку з вибаченням, яку вона зберігала на холодильнику.

На тому боці дитячого майданчика стояло двоповерхова будівля з піщанику, на другому поверсі якого розташовувався актовий зал з великим балконом, що виходить на океан. Місіс Пондер бувала тут з різних приводів: провести бесіду в якості місцевого історика, відвідати обід, організований друзями бібліотеки. Зал був дуже красивим. Іноді колишні учні влаштовували в ньому весільні торжества. Тут повинен був відбутися вечір вікторин для збору коштів на інтерактивні дошки, що б це не було. Ясна річ, місіс Пондер запросили. Близькість її будинку до школи забезпечувала їй дещо дивний почесний статус, хоча її ніколи не відвідували чиї-небудь діти або онуки. Від цього запрошення вона відмовилася, оскільки шкільні заходи без дітей вважала безглуздими.

Тут же діти проводили щотижневі шкільні збори. Вранці в п'ятницю місіс Пондер влаштовувалася в швейної кімнаті з чашкою чаю і горіхово-імбирним печивом. Дитячий спів, що доноситься з другого поверху школи, завжди викликало у неї сльози. Вона вірила в Бога тільки тоді, коли чула дитячий спів.

Зараз ніякого співу не було.

Зате місіс Пондер почула багато лайливих слів. У неї не було святенницького відносини до лихослів'я, її старша дочка лаялася як візник, але неприємно було чути, як хтось несамовито вигукує слово з трьох букв в місці, де зазвичай звучали дитячі крики і сміх.

- Ви напилися там, чи що? - запитала вона.

Її забризкане дощем вікно було на одному рівні з вхідними дверима в будинок, і раптом з дверей висипала юрба. Вимощена плиткою майданчик перед входом в школу висвітлювалася ліхтарями, створюючи враження сцени, на якій повинно розвернутися дійство. Ефект посилювали клуби туману.

Дивне це було видовище.

Батьки учнів школи Пірріві живили незбагненне пристрасть до костюмованим вечірок. Їм було мало просто вечора вікторин. З запрошення місіс Пондер дізналася, що якийсь розумник вирішив влаштувати вечірку а-ля Одрі і Елвіс, а це означало, що всі жінки повинні були одягнутися як Одрі Хепберн, а чоловіки - як Елвіс Преслі. Вона відхилила запрошення ще й з цієї причини, оскільки терпіти не могла маскарадні костюми. Схоже, найбільшою популярністю користувався образ Одрі Хепберн в «Сніданку у Тіффані». На всіх жінок були довгі чорні сукні, білі рукавички і перлинні намиста. А ось чоловіки в основному віддали належне Елвісу останніх років життя. Блискучі білі комбінезони, блискучі камені і глибокі вирізи. Жінки виглядали чарівно. Бідні чоловіки - по-справжньому смішно.

Місіс Пондер було видно, як один Елвіс заїхав іншому кулаком в щелепу. Хитнувся, той натрапив на одну з Одрі. Два Елвіса підхопили його ззаду і відтягли геть. Одрі сховала обличчя в долонях і відвернулася, немов була не в силах дивитися на те, що відбувається. Хтось вигукнув: «Припиніть це!»

Дійсно. Що подумали б ваші чудові діти?

- Може, викликати поліцію? - промовила місіс Пондер, але потім почула на віддалі виття поліцейської сирени.

В ту ж мить на балконі нестямно закричала якась жінка.

* * *

Габріель. Розумієте, справа була не тільки в мам. Без татусів подібного не сталося б. Схоже, з мам все і почалося. Ми були, так би мовити, основними гравцями. Матусі. Терпіти не можу це слово. Воно старомодне. Мама краще. Уявляєш собі таку стройняшку. Між іншим, у мене проблеми зі схудненням. А у кого їх немає?

Бонні. Все це якесь жахливе непорозуміння. Були зачеплені почуття людей, а потім все вийшло з-під контролю. Зазвичай так і буває. Будь-який конфлікт виникає, коли зачеплені почуття людей, хіба ні? Розлучення. Світові війни. Судовий процес. Ну, може бути, не всякий судовий процес. Можу я запропонувати вам трав'яного чаю?

Стю. Я скажу вам, чому це сталося. Жінки не хочуть пускати все на самоплив. Ну а хлопці не схильні поділяти з ними відповідальність. Але якщо дівчата не звикли тримати себе в шорах, що може здатися сексистським підходом, а це не так, тому що це життя. Запитайте будь-якого справжнього мужика, а не тих претензійних хлюпиків, які мажуть зволожуючим кремом, і він скаже вам, що по злості і напористості жінок можна порівняти з олімпійськими атлетами. Бачили б ви мою дружину в дії. І вона ще не найгірший варіант.

Міс Барнс. Одержимі батьки. До роботи в школі Пірріві я вважала це перебільшенням - то, як батьки надмірно опікують своїх дітей. До слова, мої мама і тато любили мене, цікавилися моїми справами, коли я росла в дев'яності, але не були одержимими батьками.

Кінець ознайомчого уривка

СПОДОБАЛАСЯ КНИГА?