Масштаби державного сектора і тенденції його розвитку. Інтегральна оцінка масштабу державного сектора.
Масштаб (розмір) державного сектора. Точкою відліку будь-якого економічного аналізу є уявлення про масштаб досліджуваного явища. При оцінці масштабів діяльності держсектора на практиці використовується такий же підхід, як при оцінці масштабів діяльності будь-якого іншого сектора економіки, будь то галузь, регіон, група господарюючих суб'єктів і т.п. Це означає, що після того, як статистичними органами виокремити всі господарюючі суб'єкти державного сектору відповідно до діючих методик обліку, дана група виробничих об'єктів аналізується як певне цілісне утворення. Такий підхід передбачає аналіз результатів і витрат держсектора з усіма наслідками, що випливають звідси методичними та аналітичними можливостями.
Економічній оцінці можуть піддатися будь-які сторони діяльності державного сектору та його підприємств. Це означає, що феномен масштабу діяльності держсектора, взагалі кажучи, є векторною величину. Це пов'язано з тим, що розмір державного сектору може оцінюватися по різних сторонах його господарської діяльності, в це передбачає використання різних приватних показників масштабу. Серед таких в літературі, як правило, виділяються наступні п'ять показників:
К1 - частка державного сектора в загальній чисельності зайнятих в країні;
К2 - частка державного сектора в загальному обсязі основних фондів в країні;
К3 - частка державного сектора у валовому випуску продукції в країні;
К4 - частка державного сектора в загальній чисельності підприємств в країні;
К5 - частка інвестицій в основні фонди (капіталовкладення) державного сектора в загальному обсязі інвестицій в країні.
Інтегральна оцінка масштабу державного сектора. Конкретні показники масштабу держсектора залежать від цілей проведеного аналізу. Якщо це детальний, поглиблений аналіз, то робота повинна йти з вектором приватних показників. Якщо ж проводиться макроекономічний аналіз, спрямований на з'ясування основних моментів у розвитку держсектора, то необхідно сформувати зведену картину на основі дуже невеликого набору показників. У зв'язку з цим виникає проблема отримання якоїсь інтегральної, підсумкової оцінки масштабу держсектора. У світовій і російській практиці аналітичних досліджень для цих цілей використовуються наступні інтегральні показники відносного масштабу державного сектора До:
(1)
(2)
(3)
(4)
Формула (1) відповідає міжнародній практиці оцінки розміру державного сектору. Відповідно до підходом (3) при оцінці масштабу держсектора враховується два класичних Макрофактори (праця і капітал) і результат їх поєднання (випуск).
Підхід, який реалізує зважування приватних коефіцієнтів по методу середньоарифметичного, відображає ідею про те, що всі приватні показники масштабу держсектора є рівноправними і жодному з них не може бути віддана перевага в порівнянні з іншими. Всі спроби визначення вектора неоднакових вагових коефіцієнтів, як правило, ґрунтуються на суб'єктивній обчислювальної процедури, яка не має строгого обгрунтування.
Показник К являє собою усереднену частку державного сектора в економіці (галузі, регіоні), виражену у відсотках. Змінюватися показник До може в межах від 0 (відсутність державного сектору) до 100% (тотальний держсектор), що робить його дуже наочним. При аналізі динаміки розвитку державного сектора зменшення показника До означає ослаблення позицій державного сектора в економіці (галузі, регіоні); збільшення До означає посилення ролі та участі державного сектора. Показник масштабу держсектора може безпосередньо використовуватися при формуванні політики державного регулювання національної економіки.
1.6. Держсектор, державні витрати і закон А.Вагнера. Перш ніж розглядати роль держсектора з точки зору фінансової стабільності національної економіки, розберемося спочатку з таким цікавим економічним феноменом, як закон А.Вагнера.
Відповідно до нього державні витрати в промислово розвинених країнах зростають швидше, ніж обсяг виробництва і національний доход. Даний закон не є теоретичним узагальненням будь-яких психологічних властивостей економічних агентів, а являє собою емпірично встановлену залежність.
Вводячи позначення обсягу валового внутрішнього продукту (ВВП) (X), державних витрат (G) і частки державних витрат у ВВП (g = G / X), закон А.Вагнера можна записати в такий спосіб [7, с.47]: 
. Використовуючи поняття еластичності державних витрат з випуску E = (X / G) (dG / dX), закон Вагнера можна записати і в іншій, еквівалентної, формою: 
.
З огляду на, що в дискретної формі показник еластичності E являє собою відношення темпів приросту державних витрат і ВВП, попереднє нерівність можна переписати в наступному вигляді [21]:
(26)
Так як в лівій частині нерівності (26) співвідносяться темпи приросту державних витрат і випуску і це співвідношення має бути більшим за одиницю, то темпи приросту державних витрат повинні обганяти темпи економічного зростання, що і мається на увазі основний формулюванням закону Вагнера. Збільшення частки державних витрат у ВВП в міру зростання національного виробництва є правило, що виконується з рідкісною постійністю. Вважається навіть, що закон А.Вагнера є непорушним економічним законом з усіх нині відомих законів [94]. Зокрема, за період з 1960 по 1995 рр. частка державних витрат у ВВП в Бельгії зросла з 30 до 54%, в Нідерландах - з 33,7 до 53,2%, в Німеччині - з 32,5 до 49,2%, у Франції - з 34,6 до 54, 3%, у Великобританії - з 32,2 до 42,1% [99, с.41]. Найвищий показник у 1995 р мала Данія - 60%.
У російській економіці в даний час економічна роль держави характеризується наступними даними про масштаби державного сектора (2002):
- державні та муніципальні підприємства складають 11,2% загального числа підприємств;
- на державних підприємствах працює 38% всіх зайнятих в народному господарстві;
- державний сектор виробляє близько 35% всієї продукції;
- кількість державних установ - 34868;
- число федеральних державних підприємств - 9885;
- державні пакети акцій -4308;
- розміри пакетів акцій у власності держави:
100% статутного капіталу -84 підприємства;
Більше 50% статутного капіталу - 615 підприємств;
Від 25 до 50% статутного капіталу -1348 підприємств;
Менше 25% статутного капіталу 1719 підприємств.
Спостерігається суттєве скорочення ролі держави в порівнянні з початком 1990-х років, коли в державному секторі вироблялося понад 90% ВВП країни.
Таблиця 2 - Бюджетні параметри Росії в 1996-2000 рр.
Роки Частка державних витрат у ВВП,% 30,4 33,9 30,7 26,4 27,8 Частка державних доходів у ВВП,% 26,0 28,7 25,1 25,5 29,7
Дата додавання: 2015-02-09; переглядів: 262; Порушення авторських прав