Морський транспорт, роль морського транспорту в перевезеннях вантажів, вантажообіг портів, міжконтинентальні перевезення, міжнародні перевезення

підтримка проекту:
розмістіть на своїй сторінці нашу кнопку! І ми розмістимо на нашій сторінці Вашу кнопку або посилання. Заявку надіслати на e-mail

код нашої кнопки:

Роль і місце морського транспорту в транспортному комплексі країни

Морський транспорт СРСР, розвиваючись як складова частина єдиної транспортної системи країни, повністю задовольняє потреби народного господарства у внутрішніх (каботажних) перевезеннях і забезпечує незалежність зовнішньої торгівлі країни від світового фрахтового ринку.
Високі темпи розвитку морського транспорту обумовлені не тільки потребами народного господарства в морських перевезеннях, але і його перевагами в порівнянні з іншими видами транспорту по ряду найважливіших техніко-економічних показників: собівартості перевезень, продуктивності праці, швидкості доставки вантажів, питомої витрати палива, металоємності на 1 т вантажу, що перевозиться і т. д.

Частка морського транспорту в вантажообігу всіх видів транспорту в даний час складає близько 12%. На морський транспорт припадає майже половина перевезень зовнішньоторговельних вантажів. Із загального обсягу всіх перевезень морським транспортом 68% припадає на перевезення в закордонному. При цьому він здійснює всі міжконтинентальні і значну частину внутрішньоконтинентальних перевезень. Крім того, морський транспорт виступає в якості експортера транспортної продукції, беручи участь в перевезеннях вантажів іноземних фрахтувальників. Комерційна діяльність радянського торгового флоту за кордоном - невід'ємна частина зовнішньоекономічної політики Радянської держави.
Важливе місце у зовнішній діяльності морського транспорту займають питання економічної взаємодії в рамках Ради Економічної Взаємодопомоги. Заходи в цій області здійснюються на основі Комплексної програми соціалістичної економічної інтеграції, яка успішно реалізується на багатосторонній і двосторонній основі.
Різнобічний характер носить співробітництво Радянського Союзу в галузі морського транспорту з країнами, що розвиваються. Воно виражається в технічному сприянні при проектуванні і будівництві портів та інших об'єктів, при підготовці фахівців в радянських морських навчальних закладах, фрахтування суден. Створюються змішані судноплавні лінії як для забезпечення двостороннього вантажообігу, так і для перевезень в країни, що розвиваються.
Розширюються і поглиблюються зовнішньоекономічні відносини СРСР з розвинутими державами. Однак на відносини з цими країнами впливають кризові чинники, властиві капіталістичній системі, такі, як інфляція, конкурентна боротьба, політика диктату і економічних санкцій, що проводиться переважно імперіалістичними колами США 0 відношенню до інших країн. У цих умовах радянському морському транспорту постійно доводиться працювати над вдосконаленням існуючих та пошуком нових більш ефективних форм діяльності за кордоном з урахуванням реальної обстановки, виходячи з політики всебічного розвитку взаємовигідного і рівноправного співробітництва.
Поряд з зовнішньоторговельними морський транспорт здійснює каботажні перевезення народногосподарських вантажів для різних районів країни. Частка їх у загальному обсязі перевезень становить близько 32%. Особливо важливу роль відіграє морський транспорт в обслуговуванні районів Арктики і Далекого Сходу, для яких він є поки єдиним і найбільш ефективним видом транспорту по доставці вантажів, особливо великовагових і великогабаритних. Доставка вантажів в ці райони перетворюється в найскладніші льодові операції, проведення яких вимагає рішення цілого комплексу складних проблем, пов'язаних з умовами невизначеності та ризику.
Основні показники розвитку морського транспорту за 1955-1985 рр. наведені в таблицях 3.1-3.5.
В даний час морської транспорт має 17 самостійних судноплавних підприємств (пароплавств), наукові та проектні інститути, ремонтно-будівельні трести, розгалужену систему підготовки кадрів.
Флот сьогодні - це сучасні великотоннажні судна, які мають велику швидкість, необмежений район плавання, надійне навігаційне обладнання, високий ступінь автоматизації управління судновими механізмами і пристосовані для швидкісної механізованої обробки в порту з найменшими витратами фізичної праці.

Таблиця 3.1. Зростання вантажообігу портів

Показник1955196019651970197519801984

Всього млн. Т. 106,6 168,3 234,8 332,9 365,9 392,6 456 В т.ч. : Каботаж 88,9 118,8 134,8 193,2 191,6 176,5 195,3 закордонного 17,7 49,5 100,0 139,7 174,3 216,1 260,7 З них вантажі: сухі -всього 59,5 96,4 133,6 176,5 218,0 233,5 281,6 каботаж 46,7 69,2 80,7 98,8 115,2 110,7 130,4 закордонного 12,8 27 , 2 52,9 77,7 102,8 122,8 151,2 наливні всього 47,1 71,9 101,2 156,4 147,9 159,1 174,4 каботаж 42,2 49,6 54,1 94,4 76,4 65,8 64,8 закордонного 4,9 22,3 47,1 62,0 71,5 93,3 109,6

В Наприкінці 1985 р морський транспортний флот СРСР налічував +1766 суден загальним дедвейтом понад 20 млн. Т, при цей, практично всі судна відповідають вимогам Регістра СРСР і Регістру Ллойда. Суду обслуговують понад 100 морських торговельних портів і обладнаних портових пунктів. За загальним обсяг вантажообігу морських портів СРСР займає третє місце в світі після Японії та США, а по їх зовнішньоторговельному вантажообігу - сьомий.
Морські комунікації СРСР - складне колійне господарство, що включає в себе кілька тисяч миль морських судноплавних шляхів, які обладнані засобами навігаційної обстановки, що забезпечують безпеку мореплавання, сотні миль морських

Таблиця 3.2. Перевезення вантажів на морському транспорті

Показник1955196019651970197519801984

Обсяг перевезень за все, млн тонн 53,7 75,9 119,3 162,0 200,0 228,3 293,7 в тому числі в каботажі 42,4 54,6 61,8 72 , 5 79,2 77,7 84,4 в закордонному 11,3 21,3 57,5 89,5 120,8 150,6 155,3 з них судів за все сухих всього 30,2 43,4 65,8 86 , 8 108,6 118,4 139,7 в каботажі 21,8 30,4 35,3 39,2 45,5 47,8 54,3 в закордонному 8,4 13,0 30,5 47,6 63, 1 70,6 85,4 наливних всього 23,5 32,5 53,5 75,2 91,4 109,9 100,0 в каботажі 20,6 24,2 26,5 33,2 33,7 29,9 30,1 в закордонному 2,9 8,3 27,0 42,0 57,7 80,0 69,9 вантажообіг-всього тонно миль 37,2 71,0 209,9 354,3 397,5 458,0 488 , 7 в тому числі в каботажі 20,7 20,8 25,5 33,2 33,7 37,1 42,2 в закордонному 16,5 50,2 184,4 321,1 363,8 420,9 446, 5 з них вантажів сухих всього 24,2 38,5 102,9 180,3 221,1 236,1 310,1 в каботажі 10,8 11,2 13,0 17,0 17,5 19,7 23,9 в закордонному 13,4 27,3 89,9 163 , 3 203,6 216,4 286,2 наливних всього 13,0 32,5 107,0 174,0 176,4 221,9 178,6 в каботажі 9,9 9,6 12,5 16,2 16, 2 17,4 18,4 в закордонному 3,1 22,9 94,5 157,8 160,2 204,5 160,2 Середня дальність перевезення 1 т вантажу за все, милі 693 935 1760 2187 1988 2005 2039 в тому числі в каботажі 488 381 413 458 425 477 500 в закордонному 1460 2357 3205 3588 3011 2795 2875 з них вантажів сухих всього 801 887 1565 2077 2035 1994 2220 в каботажі 495 368 368 434 385 412 440 в закордонному 1595 2100 2450 3430 3226 3065 3351 наливних всього 553 1000 2000 2315 1930 2019 1786 в каботажі 480 397 472 488 480 582 611 в закордонному 1069 2759 3500 3757 2776 2556 2292

Таблиця 3.3. Показники розвитку транспортного флоту

Наявність на кінець року одиниць 661 824 1107 1418 1618 1699 1766 вантажопідйомність млн тонн 2,2 3,6 7,3 10,4 13,1 16,1 17,4 Вантажопідйомність млн тонн 2,6 4,1 8,3 12,0 15,0 18,5 20,3 У тому числі флот суховантажний число судів од 484 642 884 1124 1306 1379 1402 вантажопідйомність млн тонн 1,6 2,3 4,3 6,3 8, 1 9,2 10,9 дедвейт млн тонн 1,9 2,6 4,9 7,4 9,5 10,9 13,1 наливний число судів од 115 182 223 294 307 310 285 вантажопідйомність млн тонн 0,6 1, 3 3,0 4,1 4,4 5,9 5,4 дедвейт млн тонн 0,7 1,5 3,4 4,6 4,9 6,5 6,0 комбінований число судів од - - - - 5 10 11 вантажопідйомність млн тонн - - - - 0,6 1,0 1,1 дедвейт млн тонн - - - - 0,6 1,1 1,2 вантажопасажирський число судів од 62 83 80 79 72 69 68 пасажиромісткість тис чол. - - 26,6 28,2 25,2 23,8 23,9

каналів, на яких за допомогою спеціальних засобів підтримуються необхідні глибини для проходу сучасних суден.
Морський транспорт СРСР має в своєму розпорядженні потужної судноремонтної бази. В галузі 33 судноремонтні заводи, розташованих на всіх басейнах країни. На судноремонтних підприємствах встановлені нові доки, очисні споруди; промислові підприємства випускають дрібні транспортні, службово-допоміжні судна, в тому числі ліхтери типів ДМ і Леш, пасажирські катери, нафтосміттязбірники і збирачі лляльних вод.

Таблиця 3.4. Структура основних виробничих фондів,%

Показник1955196019651970197519801984

Основні виробничі фонди 100 100 100 100 100 100 100 У тому числі основна (експлуатаційна) діяльність 89,4 91,2 93,5 94,1 93,9 94,4 94,9 промислова діяльність 10 , 6 8,0 6,5 5,9 6,1 5,6 5,1 Зі складу основної (експлуатаційної діяльності) транспортний флот 41,9 51,7 62,7 67,9 69,3 68,7 67,5 технічний флот 3,8 3,3 2,2 1,6 1,1 1,1 1,2 криголами 2,6 3,7 4,3 3,9 3,5 4,1 4,2 порти 48,3 37 , 4 28,6 23,6 22,8 21,0 21,4 інші фонди 3,4 3,9 2,2 3,0 3,3 5,1 5,7

За останні роки на морському транспорті проведена значна робота по вдосконаленню технічної експлуатації флоту. Так, експлуатаційний період судів між заводськими ремонтами збільшився до чотирьох років і більше, широко впроваджується система безперервного технічного обслуговування. Одночасно з цим проводиться цілеспрямована копітка робота по поліпшенню використання палива, зниження норм його витрати.
Завдання, які вирішуються морським транспортом як всередині країни так і за її межами, надзвичайно складні не тільки за масштабами, а й за характером здійснення. Для їх вирішення необхідно мати розвинену матеріально-технічну базу (флот, порти, судноремонтні заводи і т. Д.), Прогресивну технологію

Таблиця 3.5. Структура експлуатаційних витрат за елементами витрат. %

Елемент витрат1955196019651970197519801985

Витрати всього 100 100 100 100 100 100 100 В т.чісле Транспортний флот 56,3 52,8 57,8 64,2 66,3 69,3 69,6 портове господарство 30,2 30,0 26,7 22,2 19,7 16,8 16,9 криголамний флот 2,4 2,3 1,8 1,8 1,9 2,2 2,3 АСПТР - 0,6 1,2 1 , 4 1,1 1,1 1,0 технічний флот 3,4 3,3 2,2 1,4 1,2 0,9 0,9 агенства 0,1 0,1 0,1 0,2 0,3 0,3 0,2 допоміжні господарства 6,9 9,1 8,4 7,4 7,2 6,3 6,3 зафрахтований флот - - - - 1,1 1,7 1,0 неплановані 3,4 1, 8 1,8 1,4 1,2 1,4 1,8 Витрати по транспортному флоту всього 100 100 100 100 100 100 100 У тому числі заробітна плата і соціальні відрахування 21,7 20,6 16,7 8,6 7, 5 6,2 5,1 паливо 19,3 21,4 20,2 12,0 10,4 7,9 8,7 матеріали 18,8 22,0 25,2 15,7 15,8 16,3 16, 8 ам ртізація 13,9 11,6 9,1 4,6 3,6 2,8 2,7 поточний ремонт 4,7 4,2 4,4 2,5 2,2 1,8 1,7 матеріали і знос малоцінного і швидкозношуваних інвентарю 3,4 2,4 2,2 2,6 2,6 2,7 1,6 адміністративно-управлінські загальноексплуатаційні, стивідорні витрати 0,4 1,6 1,7 1,7 3,1 3,0 2, 9 Витрати по портовому господарству всього - 100 100 100 100 100 100 В тому числі заробітна плата - 41,2 39,0 37,2 35,5 33,2 31,2 паливо і електроенергія - 7,9 6,1 6,4 6,2 6,0 5,3 поточний ремонт - 6,3 5,8 5,8 6,2 6,1 5,5 матеріали і знос - 4,0 4,2 4,6 4,2 3,6 3 , 4 амортизація - 13,0 18,5 17,8 21,5 25,2 28,3 Собівартість 10 наведених тонно миль коп 5,748 4,127 2,893 3,012 4,236 5,720 7,043

перевезень, що відповідають вимогам світового судноплавства. В іншому випадку морський транспорт не витримає конкурентної боротьби з провідними морськими державами світу. Підтримка матеріально-технічної бази на рівні вимог міжнародного судноплавства представляє собою завдання особливої ​​важливості, рішення якої вимагає не тільки часу, а й значних витрат.
Загальною тенденцією розвитку морського транспорту на современ-н0м етапі є проведення всебічної інтенсифікації виробництва, причому на перше місце висуваються більш раціональне використання виробничих фондів і економія матеріальних, в тому числі паливно-енергетичних ресурсів.
Інтенсифікація охоплює всі напрямки діяльності підприємств та організацій морського транспорту. Її визначальним фактором стало послідовний розвиток і застосування трудо-, фондо- і ресурсозберігаючої техніки і технології на базі прискорення науково-технічного прогресу.
Вимоги до науково-технічному прогресу в галузі формулюються таким чином: прогресивність впроваджуваних технічних засобів залежить не тільки від того, наскільки вони забезпечують зростання виробництва, а й від того, наскільки і в якій мірі сприяють його комплексної та послідовної інтенсифікації. Це означає, що ефективними технічними засобами можуть бути визнані ті, які дозволяють досягти одночасно підвищення продуктивності живої праці, здешевлення одиниці потужності впроваджуваної нової техніки, зниження витрат палива і сировини на одиницю кінцевої продукції (в натуральному або вартісному вираженні) і вирішення цілої низки соціальних завдань (поліпшення умов праці, його комплексна механізація і автоматизація).

Історію розвитку мореплавання в Росії можна прочитати тут ...

p .s. При копіюванні матеріалів та фотографій активне посилання на сайт обов'язкове.

Саратов 2007-2013 р