Олексій Блінов: Рівень проблемності кредитів в держбанках зашкалює

1. «Перевести з мови макроекономіки на мову бізнесу - непросте завдання» Ваша професія здається незвичайною...
2. «Десять найбільших банків консолідували понад 70% ринку»
3. «Класичні банки стартапи не кредитують»
4. «Ми не можемо жити якимись міфічними внутрішніми джерелами зростання. Потрібні іноземні інвестиції »
5. «Будь-який кредит - це просто угода»

«Перевести з мови макроекономіки на мову бізнесу - непросте завдання»

Ваша професія здається незвичайною для українського ринку - головний економіст в банку. Далеко не у всіх банках є такі аналітики. Чому?

Наші акціонери і менеджмент надають великого значення стратегічних речей щоб, як то кажуть, бачити за деревами ліс. У світовій практиці наявність Chief Economist загальноприйнято серед великих банків. В Україні в ряді банків аналітики подібного роду дійсно працюють не як окремий підрозділ, а, наприклад, при казначействі.

Скарбники намагаються вгадати курсові коливання ?

Так. Хтось на більш короткострокові завдання заточений, хтось на більш довгострокові. У нашому випадку робота макроекономіста полягає в системній інтеграції доступних даних. Прогнози ВВП не виникають з порожнечі - це результат розрахунків. І в цьому, до речі, вся принадність роботи в великому універсальному банку - ти набагато краще бачиш ті багато крупиці, з яких складається ВВП. Ти набагато краще відчуваєш ситуацію в галузях.

Багато кабінетні економісти страждають прихильністю до моделювання, до теоретичних вишукувань. На цій основі вони роблять практичні висновки. Але це часто не працює, особливо в Україні.

Ви даєте поради тільки менеджменту банку або клієнтам банку теж?

Звичайно, головний споживач нашого аналітичного продукту - це топ-менеджмент і ключові бізнеси банку. Але великі клієнти банку через своїх менеджерів можуть зі мною зв'язатися. Ми також робимо розсилку, ділимося своїми думками з клієнтами відверто.

Це стосується і топ-менеджменту, і клієнтів, і масової аудиторії. Зараз начебто гривня знову «стабільна як ніколи» (за останні 12 місяців її волатильність до долара, нижче ніж у євро або британського фунта). Але ми бачимо фундаментальні фактори ослаблення до 28-29 грн за долар в перспективі півріччя.

Напевно, найчастіше це питання задають ті, хто займається імпортом-експортом?

Немає такого чіткого зв'язку. У нас до цих пір економіка на курс зав'язана навіть в досить «вітчизняних» речах.

А держоргани звертаються? Все-таки у вас найбільший приватний банк на сьогодні.

Є Нацбанк, з яким ми спілкуємося на рівні макроекономіст - макроекономіст. НБУ проводить консенсус-прогноз - опитує економістів. Зараз разом з новою монетарною політикою НБУ Україна переходить на новий рівень розвитку. Інфляційне таргетування створило запит на прогнози і їх трактування. І саме в прогнозах, очікуваннях і полягає суть монетарної політики : Центробанк не управляє процентною ставкою, він управляє очікуваннями учасників ринку.

Центральні банки проводять інформаційні інтервенції.

Так, вербально-інформаційні. Але для цього потрібно, щоб була довіра до слів Нацбанку. Є хороші кроки в цьому напрямку, хоча в Україні довіру до будь-чиїм словами поки що взагалі «рідкісний птах». У будь-якому випадку, політика по процентних ставках стала куди більш зрозумілою і передбачуваною в довгостроковій перспективі.

Фото: Сергій Нужненко

«У всіх урядах світу міністрів фінансів не люблять»

Хто взагалі управляє економікою в державі? Нацбанк за допомогою облікової ставки. Хто ще?

У будь-якій розвиненій економіці є два центри економічної політики. Це центральний банк і міністерство фінансів (десь воно називається казначейство, як в Штатах). Один керує очікуваннями і процентними ставками, другий керує величезною масою під назвою бюджет і процентними ставками за держоблігаціями.

Дуже хочеться, щоб міністерство фінансів також зайняло активну позицію. Йому складніше, тому що там немає законодавчо закріпленого незалежного статусу, як у Нацбанку. Міністерство вбудовано в виконавчу систему влади. Коли ти, припустимо, стверджуєш бюджетну резолюцію (і навіть не ти, а Кабмін її затверджує), а через кілька днів людина рангом вище говорить, що потрібно позапланово підвищувати соціалку, то важко захищати свою позицію.

Тому недавня спроба Мінфіну розписати бюджетну резолюцію на три роки - це добре, але я дуже сумніваюся в реалістичності її виконання.

Фактично витрати бюджету - це не просто кошторис по задоволенню потреб прохачів, це ще й інструмент управління економікою.

Так. Це ключовий баланс, який за своєю важливістю можна порівняти із зовнішньоторговельним балансом.

Наприклад, при інших рівних умовах будь-яке збільшення витрат держбюджету збільшить інфляцію. А інфляція цікава державі як наповнювач бюджету - подивіться, як відбувається в цьому році, там інфляційний перевиконання по доходах. Висока інфляція - одна з ключових проблем України, які вимагають системних рішень. Для цього потрібно не тільки проводити монетарну (НБУ) і фіскальну (Мінфін) політику. Потрібно, щоб вони між собою добре узгоджувалися.

А зараз є такий контакт між Мінфіном і Нацбанком?

Є. В принципі, він завжди був. Зрозуміло, що аналітики спілкуються один з одним. В державі кращі макроекономісти де сидять? Нацбанк і Мінфін.

Але уряд і Мінфін - це різні речі. У всіх урядах світу міністрів фінансів не люблять. Він не дає гроші. Решта міністерства займаються витратами, а він займається балансом доходів і витрат, тому міністр фінансів поводиться як жадібний завгосп. У нього така роль невдячна. І це правильно - на цій посаді дійсно повинен бути «містер немає». І спроба вперше зробити бюджетну резолюцію на три роки, виставивши ліміти розпорядникам бюджетних коштів, це ідея хороша. Але, на жаль, в Україні будь-яке рішення Мінфіну може бути дуже швидко перекинуто.

Є й проблема з прийняттям рішень в парламенті. Ми ж бачимо, як йде програма МВФ - там найголовніші відставання в частині законодавчого проведення реформ.

За графіком ми повинні були вибрати до цього часу вже майже все гроші за програмою?

За вихідним графіком ми повинні були вже вибрати близько 80% всієї суми, а вибрали близько половини. І до кінця року, я думаю, ми візьмемо лише ще один транш - більше не виходить такими темпами.

Фото: Сергій Нужненко

«Десять найбільших банків консолідували понад 70% ринку»

А як можна оцінити ландшафт банківського ринку сьогодні? Як він виглядає після трьох років банкопаду, з 2014 по 2017 роки, коли половина банків пішла з ринку?

Якщо дивитися на власне банкопаду в активах, то пішло 30%. Але це ще не межа, адже триває переоцінка активів по багатьом великим банкам, враховуючи високий рівень проблемних кредитів.

Якщо говорити про якісь тектонічних речах, то це рівень консолідації ринку. Зараз у нас десять найбільших банків консолідували понад 70% ринку. А якихось три роки тому цей показник був трохи більше 50%. Наші західні сусіди в Центральній Європі мають рівень консолідації по топ-10 банків в середньому близько 80%, так що ми болісно еволюціонували.

Банкопаду закінчився?

Жирна риса підведена. Але є ще невирішені питання по малим банкам, які, втім, займають невелику частку ринку.

В звіті з фінансової стабільності НБУ цікаві оцінки. Вони оцінили вартість банківської кризи, підрахували втрати різних суб'єктів ринку (держави, вкладників і акціонерів). Всього вийшло 38% ВВП втрат на даний момент, з яких 14% ВВП - це держава, вливання в держбанки за весь цей час з 2014 року. Зазначу особливо: на даний момент, це без урахування недавно оголошеного вливання ще більш ніж 38 млрд грн в Приватбанк. Тобто далі буде.

Тобто ми ще можемо почути інформацію про банкрутства якихось банків, але це будуть банки, відділення яких на вулицях ми ніколи не зустрічали?

Так, за великим банкам стрес-тестування давно проведено. Але якщо ви скажете, що ринок абсолютно видужав, це буде швидше неправдою. Рівень проблемних кредитів високий, банки стикаються з труднощами при стягненні заборгованості.

Який реальний рівень «проблемки»?

Трохи більше половини. Є остання оцінка від Національного банку: в цілому по ринку рівень проблемної заборгованості по кредитах 56%.

Але ці проблемні кредити нерівномірно розподілені?

Нерівномірно. Зрозуміло, що є банки, у яких ситуація гірша. І є дуже цікаві клієнтські розшарування. Нещодавно Нацбанк робив дослідження по бізнес-групам.

Також цікаво, що рівень проблемності кредитів серед банків за участю держави в капіталі зашкалює і становить близько 72%! Вважаю, цей показник красномовно нагадує про те, що кращий і в багатьох випадках єдиний спосіб підвищити ефективність державного бізнесу в українських умовах - це приватизація.

Яку перспективу для банківського бізнесу ви бачите в цьому році, можливо, в наступному?

По споживчому кредитуванню тенденції дуже хороші, ми є тут лідером, цей ринок росте. Це, як правило, досить прості беззаставні кредити, прості банківські продукти.

Що стосується бізнесу, то часто говорять, що банки сидять на купі грошей і не дають бізнесу кредити. Але це не зовсім так. Банки не займаються накопиченням грошей, це безглуздо. Гроші повинні працювати. Банківський бізнес - це різниця між ставкою залучення і ставкою видачі з витратами на ведення бізнесу. Якщо у тебе гроші просто за мінімальною ставкою лікуються, то ти, напевно, їх втрачаєш. Тому банки намагаються кредитувати.

Але щоб кредитувати, потрібно мати позичальника. А українська економіка розвивається не такими темпами, нові підприємства як гриби не ростуть. Подивіться динаміку іноземних інвестицій. Адже вона останні два роки трималася на рівні припливу 3 мільярдів доларів за рахунок нас - іноземних банків, які вводили капітал. Якщо забрати нас, то там було б по мільярду доларів за все. Зараз і того менше.

Відкриваються якісь підприємства іноземні, але в цілому це невеликі інвестиції, в основному заводська коробка і місця для співробітників, які будуть збирати, припустимо, дроти для автотехніки.

Але це питання курки і яйця, так? Бізнес каже: ви нам гроші давайте і ми будемо розвиватися бурхливо-бурхливо. А банки відповідають: тут нікому давати, тут бізнес не сильно зростає.

Будь-яка видача грошей - це не просто міжсобойчик. Це кредитний комітет, де є висновок менеджера, який видає кредити, є висновок ризиковиків.

Тобто хороших проектів зараз мало?

Так. Все це обговорюється. І багато ідей «дайте грошей, а на що - ми подумаємо» відкидаються на першому ж етапі. Ніхто в нормальному банку навіть не обговорюватиме такі речі.

Але кредитування є, воно йде. Кредитний портфель банків більш-менш підтримується. Він всихає в основному за рахунок виходу з ринку гравців, за рахунок списань зовсім безнадійних кредитів. Але і нові кредити є, тому що повинна забезпечуватися оборотність портфеля. Банк для того, щоб стояти на місці з точки зору кредитного портфеля, повинен досить швидко йти. Тому що погашаються одні клієнти, і потрібно або їх лонгіровать, або шукати нових.

Фото: Сергій Нужненко

«Класичні банки стартапи не кредитують»

У яких сферах бізнес розвивається більш успішно? Аграрка, IT або не можна когось виділити окремо?

Сектор IT, безумовно, цікавий, але це не банківський бізнес. Неможливо в більшості випадків мати заставу. Та й на Заході теж класичні банки стартапи не кредитують. Є там поняття бізнес-ангелів, це інший бізнес по співвідношенню ризик-прибутковість.

Плюс у нас IT в основному представлено найманими працівниками, які сидять в офіс і пишуть код для західних замовників.

Так, фактично ми тут навчилися експортувати робочу силу без вивезення за кордон - буквально по дротах, завдяки сучасним комунікаційних технологій. І там на поточну діяльність вистачає грошей, що надходять за замовлення, навіщо їм кредити? Чи не комп'ютери ж купувати!

Агросфера розвивається. але без ринку землі , Напевно, не дуже швидко?

За останні роки з'явилося багато вертикальної інтеграції, великі і середні компанії стійкі, це цікавий клієнт. І з огляду на те, що відбувалося в економіці останні три роки, і як на цьому тлі тримався АПК, враховуючи, що світові ціни не росли, не було якогось спекулятивного буму інвестицій, а за рахунок інвестицій попередніх років, за рахунок налагодження бізнес-процесів цей сектор показав помітне зростання, і клієнти нашого банку, зокрема.

Якщо ринок землі з'явиться, це піде на користь чи на шкоду?

Це додатковий інструмент для інвестицій. Ключове питання - чи має ринкову ціну земля, по якій їздять трактори і комбайни, або ж це якийсь умовний «фактор виробництва»? Особисто мені не дуже зрозумілі пропоновані обмеження ринку. Якщо ми не відкриваємо землю для іноземців, то ставимо хрест на іноземні інвестиції. Якщо ми обмежуємо продажу дрібної площею, то навіщо називаємо це ринком? Щоб заходили гроші, вони повинні заходити в щось.

Які нові інструменти можуть ще з'явитися? Багато говорили про кредити для ОСББ, але мені здається, це не сильно пішло. Говорили про державно-приватне партнерство.

Це якісь нездійснені надії на формування нових галузей. Про державно-приватне партнерство в Україні я чую приблизно з тих часів, коли цю фразу перевели на українську мову. А це було ще в 2000-х. В Україні прикладів державно-приватного партнерства саме в цьому режимі мало. Згадаймо історію з двома великими проектами по гідророзриву пласта.

Компанії просто пішли з країни.

Проекти були дуже великі, але трек-рекорд в історії України у всіх цих прожекти негативний. Найцікавіші проекти, за які б'ються банки, це проекти співфінансування, коли або українська компанія публічна з хорошою звітністю має можливість залучати невеликі кредити, і український банк бере участь в цьому зі своєю української сторони - це дуже цікаво. Але таких проектів мало.

Фото: Сергій Нужненко

«Ми не можемо жити якимись міфічними внутрішніми джерелами зростання. Потрібні іноземні інвестиції »

Чому інвестицій так мало? Погані умови ведення бізнесу або Україна - дуже маленький ринок, і немає сенсу сюди інвестувати?

Глобально Україна має величезну кількість передумов до зростання, що б там не говорили про обстановку в країні, про військову ситуацію. Є приклад Ізраїлю. Є навіть у нас дуже багато того, що називається «макиладорас» (слово мексиканське, в перекладі з іспанської означає плату за переробку борошна). Зверніть увагу: дуже часто в новинах чиновники стрічки перерізають - відкривають підприємства, в основному на західній Україні. Кордон близько, і в основному все це робиться під європейських виробників, часто автовиробників.

Однак в рамках всієї України це все ще не ті обсяги і не ті гроші, щоб формувати економічне зростання. Плюс їм особливо не потрібно банківське кредитування, тому що вони фондується за рахунок своїх замовників та з питань європейської вартості грошей, яка нижче, ніж в Україні.

Можливо, ми можемо замінити іноземні інвестиції внутрішніми для прискорення зростання економіки? Нацбанк каже, що мало не десятки мільярдів доларів у нас під подушками у громадян.

Так. Причому оцінки танцюють від 20 до 80 млрд.

Ну навіть якщо 20, то це величезна сума.

Це величезна сума. Але вважати, що вона в найближчій осяжній перспективі може так взяти і з'явитися у вигляді інвестицій, було б наївно. Тільки іноземні інвестиції. Ми не можемо жити якимись міфами, невидимими внутрішніми джерелами зростання.

Більш того, до тих пір, поки немає іноземних інвестицій, будуть люди, які звикли сидіти в кешевой доларі. Ще багато-багато років вся країна буде дивитися на валютний ринок.

Фото: Сергій Нужненко

«Будь-який кредит - це просто угода»

Поки що у нас замість іноземних інвестицій іноземні позики.

Це так. Альо Це не біда. Будь-кредит - це просто угода. Дуже часто все економічні поняття ділять на хороші і погані. Інфляція - погано, економічне зростання - добре. Кредит - погано, депозит - добре.

Ну, судять по-житейськи. Краще ні у кого не позичати, і погано, коли ціни в магазині ростуть.

Так, але це не підприємці, а обивателі, тому що підприємець розуміє, що якщо він займе і відіб'є це (можливо, з якимось запасом за ризиком), то він заробить.

І отримає масштаб.

Так, отримає хліб з маслом та ікрою замість хліба зі спредом.

Інфляція теж необхідна?

Так. Зараз ми хвалимося зростанням доходів бюджету, але є значний інфляційний показник. Ми підвищили на початку року мінімальну зарплату за тарифною сіткою, а таке поняття як інфляція зарплат ніхто не відміняв. З одного боку, зарплати ростуть - добре, з іншого боку, разом з зарплатами прискорюється інфляція - погано.

Тобто, сам по собі держборг - це не страшно, а ось його обсяги можуть лякати?

Держборг України за останній час виріс, але основна причина - це девальвація. Коли у тебе борги в різних валютах, і їх курс злітає в три рази, не може показник боргу до ВВП залишатися на місці.

У Мінфіну зараз хороший валютний запас, поточної ліквідності вистачає по боргах розраховуватися на 2017-18 роки. І в 2018-му погашення - це в основному внутрішній ринок, його можна рефінансувати з банками. А ось в 2019-му будуть зовнішні борги, які треба або новими зовнішніми боргами закривати, або десь ще знайти валюту. Ми поки не друкуємо зовнішню валюту, тому потрібно закривати зовнішні борги вже зараз. Тому що коли всі побачать, що 2019 й настає, а ми до нього не готові, то ризики по Україні виростуть, і вже ні про яке підвищення суверенного рейтингу, вихід на первинний ринок євробондів мріяти не доведеться.

Тому Мінфін збирався вже в цьому році зробити тестове зовнішнє розміщення боргових паперів.

Наскільки я розумію, вони тут теж прив'язані до траншу МВФ. В ідеалі потрібно отримати транш, і через місяць-два вийти на ринок зовнішніх запозичень, коли все напишуть хороші аналітичні звіти по Україні про те, що вона отримала черговий транш МВФ і продовжує йти по шляху реформ.