Парки в законі

Макет індустріального парку «Свема» у Шостці Сумської обл.

Правові та організаційні основи створення індустріальних парків в нашій країні були закладені законом «Про індустріальні парки», який набрав чинності в червні 2012 р

Поряд з цим Кабмін прийняв постанови, що регулюють порядок включення парків в державний реєстр і можливість ввезення його ініціаторами та учасниками імпортного обладнання та комплектуючих.

Як правило, процес створення індустріального парку проходить 7 стадій - ідея і вибір території, підготовка та затвердження концепції, прийняття рішення органом місцевого самоврядування, вибір керуючої компанії, включення в реєстр, підведення комунікацій і пошук інвесторів. Земельні питання зазвичай вирішуються ще на стадії затвердження концепції. Наявність керуючої компанії та учасників індустріального парку на етапі його включення в держреєстр необов'язково.

Законодавча база щодо створення та функціонування індустріальних парків в чому потребує вдосконалення. Останній приклад - прийняття Верховною Радою в листопаді законопроекту № 2844 про зняття регуляторних бар'єрів для розвитку ІП в Україні. На початку грудня закон був направлений на підпис президенту. Необхідно розробити систему пільг і преференцій для ІП, як це прийнято в інших країнах, які проходили процес трансформації економіки. Ці законопроекти будуть розглядатися після прийняття нового Податкового кодексу.

Серед проблем, що перешкоджають розвитку індустріальних і промислових парків в Україні, - низький інвестиційний імідж через корупцію і недосконалість інвестиційного законодавства.

Тому на сьогоднішній день ми можемо говорити поки що про 12 парках, внесених до реєстру. У семи з них вже відібрані керуючі компанії. Більшість з них - вітчизняні.

Це індустріальні парки «Славута» (Хмельницька обл.), «Коростень» (Житомирська обл.), «Тростянець» (Сумська обл.), «Соломоново» (Закарпатська обл.), «Шостка», створений на території однойменного хімоб'єднання в Сумській обл., iPARK в Одеській обл., ініціатором якого виступила група морських терміналів ТІС ( «Трансінвестсервіс»), і львівський індустріальний парк «Рясне-2». Останній зголосилося будувати дочірнє підприємство голландської фірми CTP, яка є одним з найбільших девелоперів такого роду нерухомості в Європі. І це, безумовно, дуже позитивний сигнал, оскільки голландці не брались би за проект, якщо не були б упевнені в залученні серйозних інвесторів. Серед потенційних учасників ІП «Рясне-2» називають такі компанії, як Bosch, Siemens і Lego.

Розраховуємо, що незабаром реєстр індустріальних парків поповнять ще щонайменше п'ять.

Це парк, створюваний в м.Новий Розділ (Львівська обл.) На площах колишнього гірничо-хімічного підприємства «Сірка». Він буде спеціалізуватися на виробництві ЕКОЗБЕРІГАЮЧІ матеріалів.

В м Бурштин (Івано-Франківська обл.) Власником місцевої ТЕС - компанією ДТЕК створюється індустріальний парк «Бурштин». Його профіль - енергетичне і енергозберігаюче машинобудування.

Ще один машинобудівний ІП буде в Павлограді (Дніпропетровська обл.), Де раніше розташовувалися великі підприємства військово-промислового комплексу.

Перший парк в Вінницькій обл. з'явиться в обласному центрі уздовж Немирівського шосе, поблизу від аеропорту «Гавришівка». Пріоритет тут віддадуть підприємствам з переробки харчових продуктів, виробництва меблів, одягу, а також машинобудівним.

У Бобровиці (Чернігівська обл.) Планують створити перший в Україні агроіндустріальних парк. У регіоні вирощують близько 350 тис. Т кукурудзи. І є бажання поглиблювати її переробку, а з відходів вироблятимуть біоетанол.

Звичайно ж, подальший розвиток ІП багато в чому буде залежати від бюджетної політики. Всупереч обіцянкам мільярдних інвестицій на створення інфраструктури, ініціатори парків з держбюджету на ці цілі не отримали ні копійки. Чи не відпрацьована система видачі безвідсоткових кредитів і безповоротних позик.

Гальмує організацію нових парків норма, встановлена ​​постановою Кабміну №216, яка передбачає, що при їх створенні не менше 75% інвестицій повинні мати недержавне походження. Хоча питання створення умов - перш за все державний.

Обіцяні владою преференції також не працюють. Механізм звільнення ініціаторів і учасників парків від сплати ввізного мита на обладнання, яке не виробляється в Україні, надто забюрократизирований що унеможливлює його застосування.

Залишається дискусійним питання, хто буде компенсувати витрати на підведення енергетичної інфраструктури. Хоча в сусідній Польщі законодавством передбачено, що 75% витрат на ці цілі несе генеруюча компанія, зацікавлена ​​в появі нових споживачів.

Крім того, згідно з польським законодавством, якщо інвестор вкладає в розвиток порожньої ділянки землі більше 100 тис. Євро, він отримує податкові пільги.

Після початку бойових дій на Донбасі змінилася психологія інвесторів. Пріоритетними для них регіонами стали західні - там бізнес відчуває себе найбільш захищеним. Хоча в реєстрі і так не було жодного парку, який розташовувався на окупованій території.

Серед позитивних моментів - нам вдалося добитися, що існуючий реєстр індустріальних парків не переглядатиметься. Т. е. Всі внесені в нього суб'єкти в ньому залишаться.

Нарешті, в прийнятому нещодавно законопроекті № 2844 спрощені відносини між бізнесом і місцевою владою. Тепер керуючі компанії зможуть передавати землю в суборенду фірмам, розміщеним в індустріальних парках без попереднього узгодження з ініціатором. Це, безумовно, позитивно позначиться на інвестиційній привабливості ВП.

Вперше законодавчо передбачена можливість створення транскордонних парків. Великі зарубіжні інвестори зацікавлені переносити в Україну окремі виробництва з сусідніх країн. Але хочуть, щоб був спрощений питання перетину кордону з їх товарами і комплектуючими.

Промисловий парк Сучжоу

PS Індустріальні парки - лише одна з численних форм залучення інвестицій і активізації економічного зростання. Тільки в КНР, починаючи з середини 80-х рр. минулого століття, набули поширення більш двох десятків утворень - вільних економічних і промислових зон, зон спільного підприємництва та техніко-економічного розвитку, офшорних центрів, науково-промислових і технологічних парків, безмитних і вільних експортно-виробничих зон, відкритих районів і т. д.

Різноманіття їх назв відображає різноманітність пільг і преференцій, якими центральні і регіональні влади можуть забезпечити учасників цих зон або парків. Україна робить ставку на одну з відомих форм. Та й то індустріальні парки розвиваються далеко не так активно, як передбачалося ще кілька років тому. Причиною чого, мабуть, аж ніяк не відсутність фантазії у чиновників, а їх небажання створювати сприятливий клімат для розвитку промисловості і технологій.

Напевно, тому вітчизняні індустріальні парки, порожні в очікуванні інвесторів, можна порівняти з гарним вазоном. Начебто і земля хороша, і дренаж є, а полити забули.

Виявляється, вигод, запропонованих організаторами індустріальних парків, для створення живильного бізнес-середовища недостатньо.

Їм подавай не тільки вільну площадку і комунікації, вдале розташування і дешеву робочу силу, а й сприятливу законодавчу середу, пільги і фінансові ресурси на додачу, не кажучи вже про елементарну безпеку.

Якщо ж всього цього українська влада надати не зможуть, то кампанія по створенню індустріальних парків виявиться безрезультатною.

Наші чиновники люблять говорити про те, що в світі багато грошей. Але забувають, що і можливостей, куди їх вкласти, теж предостатньо. Україна серед них поки не значиться.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...