Показники стану і руху, ефективності використання основних засобів

1.3 Показники стану і руху, ефективності використання основних засобів

Найбільш повне уявлення про наявність і динаміці (надходження і вибуття) основних фондів дає баланс основних фондів. Такий баланс поряд з даними про наявність основних фондів на початок (Фн) і кінець (Фк) звітного періоду містить дані про їх надходження (П) з різних джерел і про їх вибутті (В) з різних причин:

Фк = Фн + П - В (8)

Основні засоби приймаються на облік за актами приймання об'єкта в експлуатацію, в запас або на консервацію. Об'єкти основних засобів вибувають з підприємств (фірм) з різних причин: через ветхість і зносу, реалізації об'єкта іншій юридичній або фізичній особі, безоплатної передачі. Крім того машини, обладнання, прилади, транспортні засоби та ін. Можуть бути передані власниками в довгострокову оренду з правом і без права викупу. За даними про наявність, знос та рух основних засобів розраховуються показники, що мають значення для оцінки виробничого потенціалу підприємства.

У практиці вітчизняної економічної науки розраховують наступні показники (коефіцієнти), що характеризують стан і відтворення основних фондів:

Коефіцієнт надходження (введення):

Кпост = = (9)

Він показує частку всіх надійшли в звітному періоді основних фондів в їх загальному обсязі на кінець періоду.

Коефіцієнт оновлення:

Кобн = = (10)

Коефіцієнт вибуття:

Квиб = = (11)

Коефіцієнти оновлення та вибуття основних фондів показують відносну характеристику нововведених або вибулих основних фондів за рік або інший період, що вивчається.

Коефіцієнт ліквідності:

клік = = (12)

Для визначення ступеня зносу та придатності основних фондів розраховуються коефіцієнти зносу і придатності (за станом як на початок, так і на кінець року):

Кизн = = (13)

Кгодн = = (14)

або: Кгодн = 1 - Кизн (15)

Для аналізу динаміки відтворення основних фондів використовується коефіцієнт інтенсивності оновлення основних засобів.

Коефіцієнт інтенсивності оновлення:

Кинт = = (16)

Вартість вибулих через ветхість зносу і нововведених основних фондів, а також повна вартість наявних основних фондів беруться за балансовою вартістю за один і той же період [1. c. 338 - 352].

Для характеристики ефективності використання основних засобів застосовують систему показників, яка включає узагальнюючі і приватні показники. Узагальнюючі показники відображають використання всіх основних виробничих засобів, а приватні - використання окремих їх видів. Фондовіддача - випуск продукції у вартісному вираженні на одиницю (рубль) вартості основних виробничих фондів є найбільш загальним показником ефективності використання основних засобів. Вона розраховується шляхом ділення обсягу виробленої в даному періоді продукції (Q) на середню за цей період вартість основних виробничих фондів ( ): V = (17)

де Q = pq.

Фондовіддача показує, скільки продукції отримано з кожної гривні, вкладеної в основні фонди; чим краще використовуються основні фонди, тим вище показник фондовіддачі.

Підвищення ступеня використання основних фондів - важливий джерело збільшення обсягу продукції і економії капітальних витрат. Обсяг продукції можна представити як добуток фондовіддачі і величини основних фондів (за вартістю). Отже, і зміна обсягу продукції відбувається внаслідок зміни використання основних фондів (фондовіддачі) та їх величини:

Q = V (18)

Оскільки не всі види основних фондів в рівній мірі беруть участь у виробництві продукції, то показник фондовіддачі залежить від структури основних фондів: від питомої ваги активної їх частини і від питомої ваги в останній машин і обладнання [11. с. 353 - 365].

На макроекономічному рівні фондовіддача обчислюється на основі валового національного доходу, в галузях матеріального виробництва та на підприємствах - на основі товарної або чистої продукції. Ефект від поліпшення використання основних фондів можна визначити індексним методом. Зміна в часі величини основних фондів (за вартістю в постійних цінах) характеризує загальний індекс фондовіддачі:

iф = (19)

Фондомісткість продукції (показник зворотний фондовіддачі) дозволяє судити про використання основних виробничих фондів.

Фондомісткість продукції розраховується шляхом ділення середньорічної вартості основних виробничих фондів на вартість виробленої протягом року продукції: Vе = (20)

Цей показник характеризує вартість основних виробничих фондів, що припадає на 1 карбованець виробленої продукції. Він дозволяє визначити потребу в основних фондах випуску певного обсягу продукції: = Q Vе (21)

Зниження фондомісткості означає економію праці, овеществеленного в основних фондах, що беруть участь у виробництві.

При вивченні динаміки показників фондовіддачі та фондомісткості для розрахунку останніх і продукція, і основні фонди повинні бути оцінені в порівнянних цінах. Динаміку використання основних виробничих фондів характеризують індексами перерахованих вище показників.

Для окремих підприємств динаміка фондовіддачі характеризується за допомогою індивідуальних індексів фондовіддачі, розрахованих як відношення рівня фондовіддачі звітного періоду до базисного:

iv = (22)

Продукція (частіше чиста) береться в постійних (порівнянних) цінах, а основні фонди в рік їх переоцінки - по повній відновної, а потім - по повній балансової вартості. Динаміка середньогалузевої фондовіддачі обумовлена ​​зміною використання основних фондів на кожному підприємстві і питомою вагою основних виробничих фондів на підприємствах з різним рівнем фондовіддачі. Аналогічно вивчається динаміка фондовіддачі по економіці в цілому. Індекс середньої фондовіддачі обчислюється як індекс фондовіддачі змінного складу:

I = = (23)

де 1 0 - середні рівні фондовіддачі в звітному і базисному періодах відповідно; dф1 dф0 - питомі ваги вартості основних фондів в їх загальній вартості в звітному і базисному періодах відповідно.

В аналітичних цілях поряд з індексом фондовіддачі змінного складу слід розраховувати індекс фондовіддачі постійного (фіксованого) складу, який характеризує середня зміна рівнів фондовіддачі в цілому по сукупності:

Iv = : = (24)

Вплив структурних зрушень на зміну середньої фондовіддачі характеризується індексом структурних зрушень:

IvФ (V) = : = (25)

Взаємозв'язок індексів: I = Iv IvФ (V) (26)

Взаємозв'язок індексів дозволяє визначити вплив зміни фондовіддачі і величини вартості основних фондів на зміну обсягу продукції окремого підприємства:

- у відносних величинах: IQ = IV IФ = (27)

- в абсолютних величинах: Q = Q1 - Q0 = (V1 - V0) 1 + ( 1 - 0) V0 (28)

Зростання основних виробничих фондів означає зростаючу озброєність праці основними виробничими фондами в усіх галузях матеріального виробництва.

Фондоозброєність праці - загальний показник, що характеризує оснащеність працівників підприємств або галузей основними фондами, і вона розраховується як відношення середньої річної вартості основних виробничих фондів до середньооблікової чисельності працівників або робітників: ФВ = (29)

В економіко-статистичному аналізі показник фондоозброєності праці може виступати як результат взаємодії:

а) фондомісткості і продуктивності праці і є твором цих показників: ФВ = Vе W = = (30)

б) продуктивності праці і фондовіддачі і вимірюється ставленням цих показників: ФВ = = = : (31)

де W - продуктивність праці (вироблення продукції в одиницю часу).

Фондовіддача і фондоозброєність праці є факторами росту продуктивності праці: W = V ФВ = = (32)

Повне уявлення про процес відтворення основних фондів можна отримати на основі балансового методу. Залежно від мети дослідження в практиці статистики складаються баланси основних фондів двох видів: по повної початкової (балансовою) або повної відновної вартості і за вартістю з урахуванням зносу (первісної або відновної). Балансовий метод дозволяє охарактеризувати процес відтворення основних фондів по вартості і натурально-речовому складу і проаналізувати їх динаміку протягом року (або за ряд років за умови порівнянності цін). Баланс по повної початкової або відновної вартості характеризує названі процеси з позиції зміни кількості (фізичного обсягу) основних фондів, а баланс по вартості з урахуванням зносу - зміна їх вартості з урахуванням фізичного стану. Спрощено схема балансу основних фондів по повної початкової (повної відновної) вартості представлена ​​в таблиці 2 додатків. Цей баланс характеризує процес відтворення фізичного обсягу основних фондів. Для характеристики зміни протягом року вартості основних фондів розробляються баланси основних фондів за залишковою вартістю (первісної або відновної з урахуванням зносу). У них все показники основних фондів (крім введення в дію) обліковуються за вартістю з урахуванням зносу, а також відображаються два додаткових показника: капітальний ремонт (+) і амортизація (-) (табл. 3 додатків).

У відрізнивши від балансу основних засобів за повною вартістю, що відображає процес їх відтворення в фізичному обсязі, баланс основних фондів за вартістю за вирахуванням зносу (залишкової вартості) покликаний охарактеризувати зміни протягом року реальної вартості фондів не тільки під впливом введення в дію та вибуття по старості і зносу, але і з урахуванням часткового відновлення їх вартості шляхом капітального ремонту та з урахуванням амортизації. Таким чином, до вищенаведеною схемою балансу основних засобів додаються ще два показника: капітальний ремонт і амортизація. При цьому всі показники балансу (крім введення в дію) оцінюються за залишковою вартістю.

Баланс основних фондів по залишковій вартості тісно пов'язаний з балансом капітальних вкладень, що відображає процес виділення і ступінь освоєння капітальних вкладень на капітальне будівництво і капітальний ремонт протягом року. У балансі капітальних вкладень відображаються наявність капітальних вкладень на початок і кінець року і їх зміна протягом року під впливом виділення нових вкладень і їх освоєння; введення в дію основних фондів і закінчений капітальний ремонт. Останні два показники означають, що кошти, виділені на ці цілі, освоєні; одночасно на цю величину збільшуються основні засоби в балансі основних фондів (табл. 4 додатків).

Річні баланси основних фондів Російської Федерації по повній відновної вартості і по відновної вартості з урахуванням зносу складаються в цілому по країні на основі даних статистичної звітності за ф. № 11 (річна), затвердженої Держкомстатом «Звіт про наявність та рух основних засобів». Звіти подаються об'єднаннями, підприємствами, організаціями всіх галузей економіки, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (крім підприємств, які звітують за ф. № 1-МП, сільськогосподарських підприємств та підприємств з обслуговування сільського господарства, спільних підприємств і бюджетних організацій). Термін подання цього звіту - 25 січня наступного за звітним року. Звітна форма № 11 складається з наступних основних розділів:

1. Наявність, рух і склад основних засобів. Вказуються наявність на початок і кінець року, їх надходження і вибуття протягом року, наявність на кінець року за залишковою вартістю, знос за рік, окремо відображається знос по списаним основних засобів, у формі є розділ по іншим нефінансовим активів. На основі цього балансу можна розрахувати показники структури, стану (коефіцієнти зносу і придатності) і руху (коефіцієнти оновлення і вибуття).

2. Наявність. Вказується наявність на кінець звітного року виробничих і невиробничих основних засобів інших галузей, виділяються основні засоби, взяті і здані в довгострокову і поточну оренду, що викликано деякими особливостями їх аналітичного обліку.

3. Амортизація і витрати на капітальний ремонт основних засобів. Наведено дані про нараховану за рік амортизації, в т.ч. про порядок прискореної амортизації, про витрати на капітальний ремонт усіх основних засобів і засобів основного виду діяльності з виділенням тих, по яких амортизація не нараховується, в т.ч. повністю амортизованих.

4. Середньорічна вартість основних засобів. Для визначення динаміки цього показника в даному розділі вказується середньорічна вартість основних засобів основного, виду діяльності, інших виробничих і невиробничих галузей за звітний і базисний роки [1. с. 219 - 248].

Таким чином, з розглянутої форми звітності можна отримати всі необхідні дані для вивчення структури, стану, руху і динаміки основних засобів як на конкретному підприємстві (в організації, об'єднанні), так і в цілому по Росії.

розділ: Економіка
Кількість знаків з пробілами: 80388
Кількість таблиць: 10
Кількість зображень: 0

... напрямок поліпшення їх використання. Таким чином, суттєвим напрямком підвищення ефективності використання основних засобів підприємства ВАТ "Гомельдрев" ФСК може стати також вдосконалення структури основних виробничих фондів. На виробничу структуру основних фондів впливає розвиток концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва. ...

... зміною обладнання, що потребує освоєнні, а також збільшенням капітальних вкладень, що спрямовуються на поліпшення умов праці, охорони природи і т. П. 2. ПРОЕКТНА ЧАСТИНА. ОБГРУНТУВАННЯ НАПРЯМКІВ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇХ ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА. Методика визначення резервів збільшення випуску продукції, фондовіддачі і Фондорентабельность. В ...

... амортизації, при якій вважається, що основні фонди зношуються рівномірно, але це не так. 2.4 Аналіз ефективності використання основних фондів Ефективність використання основних фондів набуває великого значення в умовах переходу до ринкової економіки. При поліпшенні їх використання підприємство може не зраджувати матеріально - технічну базу збільшити випуск продукції, що ...

..., яка є об'єктом оподаткування на нерухомість або на майно. Для ТОВ «Газпромтрансгаз Нижній Новгород» заходи екстенсивного напрямку підвищення ефективності використання основних засобів пов'язані з залученням додаткових виробничих ресурсів. До них відносять: -технічне переозброєння і реконструкцію виробництва, що дозволяють скоротити трудомісткість продукції; ...