«Поки не вмерла Україна»

Сергій ГЛАЗЬЄВ,
академік НАНУ,
радник Президента
Російської Федерації

У листопаді цього року може закінчитися історія незалежної України. У разі підписання на саміті «Східного партнерства» у Вільнюсі проекту Угоди про асоціацію ЄС і України (далі - Угода) остання віддасть першому свої суверенні права щодо низки найважливіших функцій нормативного регулювання економічної діяльності.

Передбачається приведення законодавства, норм і стандартів України у повну відповідність з нормами та стандартами ЄС у таких сферах, як технічне регулювання, санітарні та фітосанітарні заходи, митне законодавство, фінансові, телекомунікаційні, поштові, кур'єрські послуги, послуги міжнародного морського транспорту, державні закупівлі, захист інтелектуальної власності та конкурентне право.

Цим же Угодою засновується зона вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною і ЄС, в якій зберігаються значні вилучення відносно доступу українських сільськогосподарських товарів на європейський ринок.

Вимоги, закладені в проект Угоди про інкорпорування в українське законодавство значної частини правового регулювання ЄС, є юридично зобов'язуючими з приписом чітких термінів імплементації норм ЄС в Україні від 2 до 10 років. У додатках до проекту Угоди зафіксовані конкретні нормативні акти ЄС, обов'язкові для прийняття Україною в установлені терміни.

З моменту підписання Угоди міжнародно-правове звучання в торговельній політиці України отримують внутрішні документи ЄС. Регламенти, директиви та інші внутрішні документи ЄС виводяться на рівень міжнародно-правових зобов'язань України стосовно третіх країн, включаючи учасників Митного союзу Білорусі, Казахстану і Росії (далі - ТЗ).

Інакше кажучи, за багатьма правовими ознаками Україна після підписання Угоди підпадає під юрисдикцію ЄС без будь-яких можливостей впливати на прийняття регулюючих норм. Фактично вона стає колонією ЄС, втрачаючи самостійність і міжнародну правосуб'єктність з широкого кола функцій державного регулювання зовнішньої і внутрішньої торгівлі.

Реалізація домовленостей планується на основі «дорожніх карт», які слід розробити після підписання Угоди. З усіх питань взаємовідносин з третіми країнами, що стосуються торгової політики сторін, Україна і ЄС домовилися проводити консультації в торговому комітеті, який повинен бути створений з метою моніторингу виконання положень проекту Угоди. Тим самим торгово-економічні відносини України з Росією та іншими державами-членами Митного союзу і зони вільної торгівлі в СНД ставляться в залежність від політики ЄС.

Формально Угода не перешкоджає Україні бути учасницею інших преференційних угод, якщо вони не суперечать досягнутим домовленостям. Іншими словами, міжнародні домовленості України з державами-учасниками ТС повинні будуть укладатися в правові рамки Угоди про асоціацію, яка набуває правове верховенство над іншими міжнародними угодами України. Тим самим виключається можливість її приєднання до МС, який має відмінні від Євросоюзу норми регулювання у всіх областях права, яких торкається Угодою.

В Угоді відсутні будь-які застереження або правові положення, що захищають або гарантують збереження правової бази економічних відносин між Україною та державами-членами МС. Тим часом обов'язкові для застосування норми Митного союзу Республіки Білорусь, Республіки Казахстан і Російської Федерації в області торгового, митного, технічного регулювання, санітарно-ветеринарних заходів, а також в інших областях економічного регулювання вступають в протиріччя з зобов'язаннями України щодо Угоди з ЄС, що ні дозволить їй бути учасником обох угод одночасно.

Більш того, передача Україні Євросоюзу тих своїх суверенних функцій державного регулювання, якими Росія, Білорусія і Казахстан наділили ТЗ, робить безглуздим надання Україні статусу спостерігача в формується Євразійському економічному союзі, а також неможливим і практичне наповнення запропонованої Президентом України В. Януковичем формули «3 + 1 ».

Теоретично одночасна участь України в МС і ЗВТ з ЄС можливе лише в разі згоди держав-членів Митного союзу прийняти на себе в питаннях наднаціональної компетенції зобов'язання України щодо Угоди, що видається неймовірним.

Російська зовнішньополітична традиція виключає підписання нерівноправних угод, які передбачають односторонню передачу суверенних повноважень іншій стороні, а також односторонні поступки в сфері торгово-економічних відносин. Це стосується не тільки зобов'язань України щодо виконання директив ЄС по широкому спектру питань регулювання торгово-економічних відносин, а й режиму вільної торгівлі з ЄС, в якому передбачені обмеження імпорту українських товарів.

Слід також розуміти, що в разі підписання Угоди Україна більш не зможе самостійно вести переговори з торговельно-економічним відносинам з іншими країнами, включаючи Росію. Відповідні питання Москві доведеться обговорювати не з Києвом, а з Брюсселем.

Втрата Україною міжнародної правосуб'єктності в даній області позбавляє її статусу повноцінного партнера у відносинах з Росією та іншими державами. Між ними постануть наднаціональні органи, створювані ЄС з українським урядом для контролю за відповідністю її політики інтересам Євросоюзу. Оскільки ці інтереси явно суперечать російським в сферах енергетики, фінансів, трудової міграції, оборони і безпеки, військово-технічного співробітництва, то про стратегічне партнерство з Росією, так само як і про особливі відносини з нею, не варто і говорити.

У проекті Угоди передбачається створення міжнародних органів управління (Ради асоціації на рівні міністрів і Комітету асоціації на рівні уповноважених посадових осіб), в рамках яких буде обговорюватися характер дії його правових норм, проводитися консультації, вирішуватися спори між сторонами, наповнюватися реальним змістом внутрішні документи ЄС, включаються в правову систему України. Однак ані слова про те, як буде працювати механізм прийняття рішень в системі цих органів, передбачених Угодою.

Можна припустити, що під тиском європейських партнерів, багаторазово переважаючих українську сторону як за чисельністю, так і вмінню використовувати норми ЄС, Україна буде змушена підкорятися інтересам Євросоюзу. З урахуванням невизначеності майбутніх директив ЄС, які Україна зобов'язується сліпо виконувати, це створює непередбачуваність надалі регулюванні умов торгівлі з Україною, що в перспективі веде до її виходу з преференційних режимів торгівлі в СНД, підтримка яких вимагає стійких договірно-правових відносин.

Найдивнішим у цій угоді з добровільною відмовою українського керівництва від національного суверенітету на користь ЄС є відсутність будь-яких очевидних вигод для України. Економічний ефект від реалізації Угоди буде негативним аж до 2020 року.

На перших порах передбачається їм створення ЗТС з ЄС призведе до випереджаючого зростання імпорту. Результати розрахунків показують, що в поточних умовах зниження середнього імпортного митного тарифу України на 1 п.п. веде до збільшення імпорту на 2-3% (Інститут народногосподарського прогнозування РАН). З цього випливає, що укладення Угоди спричинить збільшення імпорту на 3 млрд. Дол.

При цьому навряд чи можна очікувати збільшення українського експорту в ЄС, так як за умовами Угоди останній зберігає квоти на ввезення найбільш конкурентоспроможних українських товарів. Причому обсяг встановлюваних квот на ввезення ряду основних сільськогосподарських товарів нижче їх фактичного сьогоднішнього експорту. Збережуться і захисні заходи щодо імпорту української продукції хіміко-металургійного комплексу. Відома історія з відмовою НАТО від закупівель Ан-70 ілюструє вельми туманні перспективи експорту в ЄС української машинобудівної продукції.

При цьому оскільки підписання Угоди позбавить Україну можливості приєднання до МС, погіршення торгового балансу з ЄС не вдасться компенсувати поліпшенням умов торгівлі з МС. Більш того, вони можуть погіршитися, тому що існуючий преференційний режим вільної торгівлі з СНД може бути згорнуто як через невідповідність його елементів Угоди, так і внаслідок прийняття ТЗ захисних заходів.

Створення ЗВТ з ЄС містить ризики витіснення європейським імпортом продукції українських підприємств з внутрішнього ринку на ринки МС. Угодою вводяться такі правила визначення країни походження товарів, при яких збираються на українській території з європейських комплектуючих товари розглядаються як українські. В силу цього Україна може перетворитися на своєрідний шлюз, через який західноєвропейська продукція надходитиме на ринок ТЗ.

Неминуче, в разі підписання Угоди, суттєва зміна умов торгівлі між Україною та МС може підштовхнути останнього застосувати положення Програми 6 до Договору про зону вільної торгівлі СНД від 18 жовтня 2011 р передбачають можливість виключення з цієї зони держави, що створює зону вільної торгівлі з третьої стороною, якщо це тягне істотне погіршення умов взаємної торгівлі. В цьому випадку діє в пострадянські роки режим вільної торгівлі між Україною і Росією, а також іншими державами ТЗ буде замінений режимом найбільшого сприяння з введенням імпортних мит. Це різко погіршить умови торгово-економічного співробітництва України та держав-членів МС, на які сьогодні припадає близько 40% українського зовнішньоторговельного обороту. При цьому різко скоротиться експорт машинобудівної, металургійної і харчової промисловості, що спричинить значне погіршення торгового і платіжного балансу України.

Таким чином, в разі підписання Угоди український торговий баланс знизиться на 2-5 млрд. Дол., Що спричинить відповідне збільшення його негативного сальдо, яке в минулому році склало 4 млрд. Дол. З урахуванням запланованих в 2014 р 17 млрд. Дол. платежів за зовнішнім боргом таке погіршення платіжного балансу українська економіка не витримає.

Відбудеться різка девальвація національної валюти, що супроводжується сплеском інфляції. Якщо грошовим владі України не вдасться залучити 15-20 млрд. Дол. Зовнішніх запозичень на додаток до надмірного держборгу в 60 млрд. Дол., Що досяг критичної позначки 75% ВВП, вони змушені будуть оголосити дефолт, що спричинить різке падіння фондового ринку, банкрутство банків , зниження кредитного рейтингу і довгострокове погіршення інвестиційного клімату.

Навіть якщо цього не станеться, за найсприятливішого сценарії розрахунки показують, що створення ЗВТ з ЄС спричинить падіння ВВП України на 0,6 млрд. Дол. В 2015 р і 0,8 млрд. Дол. До 2020 г. При несприятливому сценарії це зниження буде на порядок більше.

Як уже зазначалося, підписання Угоди виключає участь України в МС і ЄЕП з Росією, Білоруссю і Казахстаном, що могло б дати значний позитивний ефект, що дозволяє збільшити її ВВП в 2015 р на 2,6 млрд. Дол., До 2020 р - на 7,3 млрд., до 2030-го - на 17,3 млрд. дол. Всього приєднання до МС і ЄЕП дозволить Україні збільшити обсяг виробленої продукції в перспективі до 2030 р на 220 млрд. дол. (Тут і далі наводяться дані макроекономічних ефектів різних сценаріїв участі України в регіональних економічних об'єднаннях отримано и на підставі розрахунків ІНП РАН і ІЕП НАНУ відповідних економетричних моделей та моделей міжгалузевого балансу.)

Приєднання України до МС і ЄЕП дозволило б істотно поліпшити умови її зовнішньої торгівлі, торговий і платіжний баланс. Скасування експортних мит на поставляються на Україну російські енергоносії знизила б витрати українських споживачів на 3 млрд. Дол. Перехід на рівнодохідну з поставками газу російським споживачам ціну дасть ще 5 млрд. Скасування введених Росією захисних заходів збільшить український експорт на 0,7 млрд. Зняття транскордонних бар'єрів санітарного, ветеринарного та фітосанітарного контролю дозволить збільшити експорт українських товарів агропромислового комплексу в ТС на 2-3 млрд. дол.

Це істотно поліпшить також умови кооперації в машинобудуванні, знизить витрати спільного виробництва високотехнологічних товарів. Всього поліпшення торгового балансу України складе не менше 12 млрд. Дол. Вже протягом року після приєднання до МС. Це зробить його позитивним, що забезпечить стійкість гривні і створить необхідні умови для макроекономічної стабільності, зростання виробництва та інвестицій.

Загальний додатковий приріст експорту українських товарів у разі її приєднання до МС тільки в Росію оцінюється на період до 2030 р в 72 млрд. Дол. Важливо, що він досягається в основному за рахунок товарів з високою доданою вартістю, включаючи машини, устаткування, прилади, хімічні, металургійні і продовольчі товари. Це дає двократне збільшення частки високотехнологічних товарів у структурі ВВП України. Підвищення цінової конкурентоспроможності українських товарів за рахунок більш низьких цін на енергоносії збільшить їх експорт і в ЄС. Попередні розрахунки показують, що це збільшення перевищить позитивний ефект від скасування митних тарифів у рамках ЗВТ з ЄС.

Порівняння економічного ефекту двох варіантів інтеграції представлено в таблиці. Різниця між сценарієм створення ЗВТ з ЄС і приєднання України до ЄЕП 2030 р оцінюється приблизно в 7,5% сумарного ВВП.

Поряд з наведеними вище макроекономічними оцінками слід звернути увагу на вельми значні секторальні наслідки укладення Угоди. Зокрема, воно закріплює застосування норм ЄС з регулювання енергетичного ринку і транзиту на території України. Це позбавляє сенсу участь російської сторони в розвитку української газотранспортної системи і стимулює розширення альтернативних маршрутів транзиту російських енергоресурсів на Захід. У разі прийняття рішення про будівництво «Південного потоку» зниження обсягів транзиту через територію України може скласти до 70% до рівня 2010 року, а сумарні втрати української економіки в цінах 2012 р можуть додатково скласти до 2,8 млрд. Дол.

Угода передбачає залучення України в щільне співробітництво з ЄС у сфері ядерної енергетики - мається на увазі вироблення загальної політики в усіх фазах ядерного паливного циклу, який сьогодні вона забезпечує в тісній кооперації з російськими підприємствами, в поставках ядерного палива, технічному обслуговуванні АЕС, виробництві устаткування. Пріоритет рішень Євроатому поставить в залежність цієї кооперації від інтересів ЄС, що, як уже показав досвід впровадження американських ТВЕЛів в російські реактори, не тільки руйнівно, але і загрожує новими атомними катастрофами.

Під тиском західних партнерів українське керівництво вже робило спроби замінити російські тепловиділяючі елементи на американські, що ледь не закінчилося катастрофою на Південно-Українській АЕС. Ці спроби, безсумнівно, різко активізуються в разі підписання Угоди. Під питання будуть поставлені досить вигідні Україні великомасштабні спільні з Росією проекти будівництва нових реакторів на українських АЕС і створення повного циклу виробництва ядерного палива - від видобутку уранової руди до виготовлення ТВЕЛів.

Підписання та набуття чинності Угоди погіршить умови для розвитку і навіть для підтримки економічних зв'язків між Україною та МС за всіма основними напрямками. Перш за все це спричинить подальше згортання науково-технічної взаємодії в авіабудуванні, енергетичному машинобудуванні, ракетно-космічній техніці, атомній промисловості та енергетиці, суднобудуванні. Розрив кооперації в області високотехнологічних і оборонних виробництв може привести до сумарного скорочення українського експорту до 2 млрд. Дол.

Іншими уразливими секторами в умовах реагування країн ЄЕП на створення ЗВТ України з ЄС є: харчове виробництво, виробництво транспортних засобів та устаткування, сільське господарство. Частка України в сумарному імпорті продукції сільського господарства Росією скоротиться на третину.

Ще одним мінусом фактичної відмови України від участі в євразійську економічну інтеграцію внаслідок підписання Угоди може стати введення візового режиму Україна і країнами ЄЕП. Президент Росії говорив про можливість введення візового режиму щодо третіх країн після створення ЄврАзЕС, яке планується в 2015 р

У поточних умовах Україна отримує щорічно близько 2 млрд. Дол. Перерахувань фізичних осіб з Росії (кількість трудових мігрантів з України оцінюється офіційно в 200-300 тис. Чол. На рік, хоча реально ця цифра вище). Погіршення умов для залучення робочої сили з України може знизити обсяги перерахувань фізичних осіб як мінімум на 30% (або близько 600 млн. Дол.).

Таким чином, в доступній для огляду перспективі підписання Угоди обертається для України значними економічними втратами в торгівлі і виробництві товарів. Ці втрати можуть спричинити дестабілізацію макроекономічної ситуації, спад виробництва і істотне зниження і без того невисокого рівня життя населення.

Львів. Салон весільних нарядів // bigpicture.ru

Існує думка, що укладення Угоди поліпшить український інвестиційний клімат і сприятиме залученню іноземних інвестицій. Це поверхове судження, що не враховує реальну структуру прямих іноземних інвестицій в українську економіку. Якщо подивитися на склад справжніх власників офшорних компаній, що інвестують в Україну, то з'ясується що на частку російських інвесторів припадає більше 18 млрд. Дол. З 50 млрд. Накопичених України іноземних інвестицій (моніторинг взаємних прямих інвестицій в країнах СНД, Центр інтеграційних досліджень Євразійського банку розвитку , 2013).

Чи російський бізнес, що дає українській економіці інвестицій більше, ніж всі країни ЄС, буде натхненний підписанням Угоди, яке різко погіршує умови торгівлі з Росією і ставить Україну під юрисдикцію ЄС з найважливіших питань регулювання економіки і процедур вирішення господарських спорів. Перспектива вирішувати спірні питання бізнесу на Україні в європейських судах, швидше за все, відлякає російських інвесторів. Крім того, погіршення платіжного балансу України після підписання Угоди надасть набагато більше негативний вплив на український інвестиційний клімат, ніж гіпотетичний позитивний ефект від прийняття європейських норм регулювання. Так що загальний вплив укладення Угоди на приплив іноземних інвестицій буде суперечливим, а на перших порах, швидше за все, негативним.

Якщо економічні аспекти Угоди не обіцяють Україні в найближче десятиліття нічого, крім значних втрат, то політичні аспекти не обіцяють українському керівництву нічого, крім головного болю.

Не кажучи вже про необхідність періодично звітувати перед створюваними радою та комітетом асоціації за повне виконання зобов'язань за Угодою, українському керівництву доведеться приєднатися до всіх дипломатичних і військових механізмам європейського контролю, включаючи канали в третіх країнах, до регулярних зустрічей високопосадовців та експертів військових установ сторін .

Україна бере на себе зобов'язання посилити свою участь у проведених ЄС цивільних і військових операціях по вирішенню кризових ситуацій, а також в навчаннях, що проводяться в рамках загальної політики в галузі оборони і безпеки. Україна також бере на себе зобов'язання по технологічної кооперації з Європейським оборонним агентством, а також щодо сприяння стабільності і безпеки та демократичному розвитку в регіоні і спільні дії для мирного вирішення регіональних конфліктів.

Ці односторонні зобов'язання України в галузі військово-політичного та військово-технічного співробітництва зроблять негативний вплив на кооперацію російських і українських підприємств в оборонно-промисловому комплексі, стимулюють процес імпортозаміщення в Російській Федерації, спричинять зменшення взаємної торгівлі високотехнологічною продукцією не менше ніж удвічі. З урахуванням того що виробничі потужності українських машинобудівних підприємств надлишкові по відношенню до внутрішнього ринку, а на європейському ринку їх продукція є неконкурентоспроможною, підписання Угоди спричинить подальшу деіндустріалізацію української економіки.

Найдивовижніше в цій історії - двозначна позиція української політичної еліти, яка прагне, за висловом Маяковського, «задерши штани», бігти під юрисдикцію ЄС. При цьому, власне, про приєднання України до ЄС не йдеться. Їй пропонують одностороння відмова від суверенітету баз права впливати на прийняття регулюючих норм.

Згадуючи поведінку українських представників на переговорах в СНД, де під кожним договором вони ставили застереження «в частині, що не суперечить Конституції України» і ревно стежили за дотриманням національного суверенітету, їх позиція на переговорах з ЄС викликає здивування. Ті самі високопоставлені чиновники, які пояснювали нам неможливість участі України в МС і ЄЕП через побоювання часткової втрати суверенітету, тепер поспішають підписати Угоду з явним відмовою від суверенітету, та ще й в односторонньому порядку. Якщо на переговорах з Росією вони заявляли про неприпустимість для України створення наднаціональних органів на рівноправній основі, то на переговорах з ЄС вони, «закривши очі», делегували Брюсселю повноваження приймати обов'язкові для України норми регулювання без будь-якої можливості впливати на їх прийняття.

У тексті Угоди не помітно слідів українських переговірників. Судячи з його буквальному подібністю з аналогічними угодами, які підписані ЄС з десятком держав, вони його «подмахнулі не дивлячись». Воно парафована ними без будь-яких зауважень, незважаючи на явні протиріччя Конституції України. Згідно з висновком про відповідність Конституції України проекту Угоди про асоціацію між Україною, з одного боку, та Європейським Союзом та його державами-членами - з іншого (зроблено Центром «Правова держава») Угода вступає в протиріччя зі ст. 5, 6, 17, 22, 55, 124 і 150 Основного Закону України. Відповідно до законодавства України це означає, що його підписання може бути легітимним, тільки якщо перед цим до Конституції будуть внесені відповідні зміни. Недотримання цієї процедури зробить виконання Угоди незаконним, що створить системний конфлікт в українській правовій системі і правову невизначеність у відносинах України з Росією і МС.

З вищевикладеного можна зробити тільки один логічний висновок: сенс Угоди полягає в підриві всієї системи відносин України з Росією. Воно невигідно Україні економічно. У правовому сенсі ставить її в положення односторонньої, по суті колоніальної, залежності.

Іншими словами, підписання Угоди ставить хрест на українському національний суверенітет і жорстко вганяє Україну в кільватері євроатлантичної політики. Воно повертає Україну на «помаранчеву» траєкторію, зумовлюючи відновлення курсу на її вступ до НАТО та інші структури євроатлантичної інтеграції. Це розрив не тільки стратегічного партнерства з Росією, але і всієї тисячолітньої історичної традиції, яка привела Україну за підтримки Росії до створення найбільшого в Центральній Європі держави.

Проіснувавши трохи більше двох десятиліть, українська держава сьогодні опинилося на межі втрати національного суверенітету. Слова українського гімну «Ще не вмерла Україна ...» втратять свою актуальність. У всякому разі в плані її міжнародної правосуб'єктності, включаючи відносини з Росією.

Поки ще є час одуматися. Не можна побудувати надійне благополучне майбутнє української держави без опори на міцний історичний фундамент, не використовуючи століттями вибудовувати опори духовної, культурної та економічного життя народу України. Нижче пропонуються основні положення, спираючись на які можна це зробити.

Сучасна Україна - принципово нове державне утворення, що включає історичні Малоросію, основну частину Новоросії, Закарпатську Русь, що входила до складу Австро-Угорщини Галичину, а також Крим, який перебував до приєднання до Росії під протекторатом Туреччини. Народ України різнорідний як призначена для кращого розуміння своєї історії і культури, так і за баченням майбутнього країни. При цьому загальним для переважної більшості населення є уявлення себе європейцями і православними.

Протиставлення західного (європейського) і східного (російського) векторів інтеграції є ідеологічно безпідставним і штучно нагнітається сучасними мазепинцями в русофобської традиції, нав'язувати української інтелігенції в позаминулому столітті Австрією, а до цього - Польщею.

Насправді Україна завжди була найважливішою складовою і Європи, і Росії. Остання також завжди була і залишається європейською країною, донеся європейські християнські цінності до Китаю, Середньої Азії та Аляски.

Все гігантський простір Русского мира зросла з Києва, а російську мову і основи духовної культури - з Києво-Могилянської академії та Києво-Печерської лаври. Чи не менше в України підстави називатися Росією, ніж у нинішній Російській Федерації. Остання історично, культурно і лінгвістично є спадкоємицею Київської Русі, і Україна теж не повинна відмовлятися від цього насления.

Нав'язливе бажання русофобів «звільнити» народ України від гігантського російського спадщини по суті є спробою позбавити його основний і найгероїчнішої, творчої частини своєї історії. Вони намагаються звести Україну до жалюгідної ролі околиці Європи, впровадити в національну свідомість комплекс історичної неповноцінності.

По суті вони продовжують польсько-австрійську традицію колонізації України, підпорядкування її своїм інтересам, присвоєння її національного багатства. Ця лінія є несумісною з національними інтересами, оскільки вона позбавляє Україну суверенітету, відрізає її від основних джерел життєзабезпечення, ставить у принизливе і безперспективна положення колонії. Україна має історичний досвід «євроінтеграції» - в складі Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Австро-Угорської імперії, німецько-фашистського рейху. Потрапляли під ці європейські юрисдикції землі нинішньої України зазнали варварської експлуатації, а народ - жахливому пригнічення.

Звичайно, сучасні форми колонізації набагато гуманніші - без концтаборів і примусової праці багатьох вони здаються навіть привабливими. Але позбавлені духовних орієнтирів, гідної роботи і життя мільйони людей ще більш жорстоко експлуатуються капіталом, добровільно продаючи і душу, і тіло.

Беручи величезна культурно-історична спадщина, сучасна Україна повинна стати зразком гармонійного, творчого, справедливого життєустрою. Київ може і повинен повернути своє історичне місце найбільшого культурного, наукового і духовного центру Європи і Русского мира. Для цього не потрібно жертвувати суверенітетом. Інтеграція не повинна обертатися нової колонізацією. Україна може брати участь тільки в тих інтеграційних процесах, які не обмежують суверенітет і дозволяють повноцінно реалізовувати національні інтереси.

Такий, зокрема, є євразійська економічна інтеграція. Об'єктивно в інтересах України стати повноправним членом Митного союзу з Росією, Білоруссю і Казахстаном. Тим самим український товаровиробник поверне собі свій споконвічний ринок збуту продукції. Запрацюють на повну силу тисячі сформованих коопераційних зв'язків з виробництва технологічно складної продукції. Підвищиться конкурентоспроможність економіки. Український бізнес запрацює в масштабах великого економічного простору. При цьому Україна залишиться рівноправним партнером і зможе визначальним чином впливати на рішення, що приймаються. Київ зможе стати однією зі столиць Євразійського економічного союзу.

Спираючись на сировинну і енергетичну базу, а також коопераційні зв'язки в рамках Єдиного економічного простору з Росією, Білоруссю і Казахстаном, українські підприємства авіаційної та ракетно-космічної промисловості, машинобудівного, хіміко-металургійного та агропромислового комплексів зможуть стати світовими лідерами на ринках високотехнологічної продукції. Для цього державі слід проводити політику розвитку, забезпечуючи сприятливі умови для підйому ділової, інноваційної та інвестиційної активності, повномасштабно використовуючи конкуренцію юрисдикцій в формованому Євразійському економічному союзі. Україна може і має право стати лідером євразійської інтеграції, реалізуючи кращі європейські норми демократичного суспільства, правової держави, конкурентної економіки.

Треба раз і назавжди покінчити з ворожнечею «западенців» з «москалями», розколом народу України за помилковими орієнтирам неіснуючого вибору. Держава не повинна нав'язувати громадянам ні релігійну, ні національну, ні мовну орієнтацію. Громадяни повинні мати повну свободу віри, слова, мови.

Громадянам України потрібно повернути гордість за свою країну, сприймати її не як околицю великих європейських держав, а як один зі світових центрів розвитку людства, колиска східно-християнської цивілізації, вже понад тисячоліття виконує місію духовного, культурного і економічного облаштування Євразії.

Спираючись на цю багатовікову традицію, а також на історичний досвід взаємодії з католицькою Європою і мусульманським Близьким Сходом, великої іудейської діаспорою, Україна повинна грати роль не «перехрестя» цивілізацій і тим більше не арени їх конфлікту, а центру міжконфесійного і мультикультурного гармонійної співпраці. На роздирається міжконфесійними, міжетнічними і соціальними конфліктами Євразійському континенті Україна могла б стати зразком миру і злагоди, поєднуючи європейське право, російський дух, єврейську підприємливість, мусульманську стійкість. Зберігаючи суверенітет і захищаючи права людини, українській державі слід створити максимально сприятливі умови для реалізації творчого потенціалу і творчої співпраці своїх громадян.

За власною ініціативою або службової необхідності збираєтеся відвідати Білорусь і місто Мінськ? На довідково-інформаційному порталі http://byspravka.com/ ви зможете знайти довідник Мінська по підприємствам і організаціям, а також всі найсвіжіші новини країни.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...