Про Ломе і Врунгеля замовте слово

У «2000» №7 (760) від 19-25 лютого 2016 р опублікована стаття Ярослава Дмитренко « Депутат Врунгель і його помічник Лом ». У ній журналіст акцентує увагу громадян на безпрецедентною істерії, розв'язаної в ЗМІ та зверненнях до вищих органів державної влади «експертами» і окремими «неупередженими» громадськими організаціями, про нібито катастрофічної небезпеки для металургії збільшення і навіть збереження на рівні 2015 р обсягів експорту брухту чорних металів.

В арсеналі лобістів скорочення експортних поставок металобрухту - сфальсифіковані дані про показники функціонування сталеплавильної і ломозаготавлівающей підгалузей металургії, непрофесійні судження, що містять примітивні помилки результати «розрахунків», відверта дезінформація про нібито дефіцит металобрухту в державі, міфи про негативний вплив його експорту на економіку країни.

Міф №1: про збільшення потреби вітчизняних підприємств у металобрухті. У 2015 році в Україні виплавлено 23 млн. Т стали. Статистика свідчить, що для виробництва певної кількості стали необхідно 12-13% привізного металобрухту. Підкреслюємо - привізного. Оборотний лом, який утворюється безпосередньо на металургійних заводах і там же використовується для виплавки сталі, в макроекономічному аналізі не враховується. Для виплавки 23 млн. Т стали в 2015-му було витрачено близько 3 млн. Т привізного брухту чорних металів.

У найближчій і середньостроковій перспективі створення нових стале-плавильних потужностей в Україні навіть не планується. Оптимістичний прогноз: в 2016 р буде виплавлено сталі приблизно стільки ж, як у 2015-му, т. Е. Близько 23 млн. Т. Потреба внутрішнього ринку в металобрухті в 2016 р НЕ зросте і становить ті ж 3 млн. Т. при цьому для переробки більшої кількості металобрухту наша металургія немає вільних сталеплавильних потужностей. А прогнози «експертів», що виробництво сталі в 2016 р складе 29,6 млн. Т, - неприкрита дезінформація.

Необхідно також відзначити, що великі комбінати, що визначають обличчя металургії країни, побудовані за принципом повного циклу: руда плюс кокс - чавун - сталь - прокат. Основна сировина для них - залізна руда, а не металобрухт. В умовах різкого спаду на світових ринках цін на залізну руду знижується собівартість чавуну, а значить, і стали. По викладеним причин лом чорних металів не є «стратегічною сировиною» для української металургії та промисловості в цілому.

Міф №2: слабка лому чорних металів не забезпечує потреби внутрішнього ринку і не дозволяє збільшити обсяги його експорту. У 1999-2000 рр. Україна заготовляла близько 11 млн. Т і експортувала 5 млн. Т брухту чорних металів. У період з 2000-го по 2013 р обсяги експорту металобрухту штучно скорочувалися владою з метою підвищення сум хабарів за видачу дозволів на його експорт і для зниження закупівельних цін на внутрішньому ринку, що збагачувало олігархічні клани, які володіють металургійними активами.

У 2013 р експорт брухту чорних металів був зменшений до абсурдно низьких обсягів - 255 тис. Т. Така політика корупціонерів від попередньої влади мало не погубила брухтозаготівельних підгалузь металургії. Однак завдяки реформаторським зусиллям міністра економічного розвитку і торгівлі А. Абромавічус в 2014 р експорт металобрухту був збільшений до 1 млн. Т, а в 2015-му дозволений на рівні 1,25 млн. Т.

Підкреслимо, що обсяги заготівлі брухту чорних металів слідують за обсягами споживання його внутрішнім ринком і експорту. Зростає експорт - збільшуються збирання та заготівля металобрухту. Пряма залежність. При цьому зазначений в 2015 р обсяг заготівлі брухту чорних металів на рівні 4,5-5 млн. Т не межа. А значить, прогнози «експертів», що обсяги заготівлі металобрухту в 2016-м скоротяться, не обгрунтовані. Дезінформація.

Міф №3: про дефіцит металобрухту і «недопостачання» його вітчизняним виробникам сталі. В Україні за весь час її незалежності дефіциту брухту чорних металів ніколи не було, немає і зараз. Однак керівники об'єднання «Металургпром» заявляють про брак цієї сировини. Нібито в 2015 р на внутрішній ринок недопоставлено 854,4 тис. Т металобрухту. На складах метзаводів в січні 2016- го перебувало 105 тис. Т брухту, якого вистачає швидше за все на 9 днів роботи. Металурги ж хочуть мати 267 тис. Т брухту, що відповідає розрахунковим запасам на 20 діб роботи галузі.

Безумовно, розважливість і запасливість металургів можна тільки вітати. Навіть при тому, що норматив запасів сировини, що дорівнює 20 діб, запозичений з інструкцій часів Радянського Союзу. Однак виникає закономірне питання: а чому в 2015 р металурги не закуповували брухт чорних металів шляхом укладення форвардних контрактів з передоплатою поставок? Чому металургійні підприємства мають постійну в кілька сотень мільйонів гривень заборгованість перед ломозаготовітелямі за вже поставлену на заводи продукцію? Чому декларована металургами закупівельна ціна металобрухту істотно нижчі за експортну? Адже при однаковій ціні і умови оплати металобрухту на внутрішньому ринку і в портах України ніхто не стане займатися фінансово витратним і зв'язаних з ризиками експортом, а відправить сировину на українські заводи. Це не викликає сумніву.

Однак на нараді в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі, проведеному за участю брухтозаготівельних і металургійних підприємств 18 лютого 2016 р представник об'єднання «УкрМет», найбільшого постачальника металобрухту, заявив, що в лютому ряд комбінатів призупинили прийом брухту чорних металів.

Більш того, термін «недопоставка» передбачає невиконання постачальником передбачених в контракті обсягів поставки продукції в обумовлені терміни. Жодного прикладу «недопоставки» заводам брухту на нараді наведено не було. А величезні суми боргу металургів за вже поставлений лом були озвучені.

Міф №4: металурги Туреччини, які споживають імпортований з України металобрухт, мають економічні переваги перед нашими металургами. Такі твердження є голослівними, оскільки не підкріплені конкретними цифрами.

Насправді українські електросталеплавильні заводи, що використовують в якості сировини тільки металобрухт, мають незаперечні переваги перед аналогічними турецькими підприємствами. Адже турецькі металурги несуть додаткові витрати на придбання українського металобрухту. Складаються вони з таких витрат: перевалка металобрухту в порту відвантаження - орієнтовно $ 16 за тонну, експортне мито 10 євро / т, фрахт судна для перевезення брухту в порт Туреччини - 30-35 $ / т, перевалка металобрухту в порту Туреччини - 8-10 $ / т, перевезення брухту з порту на завод - 5-7 $ / т. Сумарно виходить 70-80 $ / т. При обліку коефіцієнта витрати металобрухту на виплавку сталі, рівного 1,12-1,13, виходить, що додаткові витрати турецьких металургів на виплавку 1 т сталі в порівнянні з витратами українських сталеплавильників можуть досягати $ 80-90.

Таким чином, українські металурги мають переваги в вартості сировини на заводі в порівнянні з турецькими колегами, які, незважаючи на це, демонструють рентабельне виробництво.

Міф №5: закордонні споживачі металопродукції гноблять українських постачальників. Насправді ж ряд держав, наприклад США, були змушені для захисту свого внутрішнього ринку від продаваної за заниженими цінами української металопродукції ввести по відношенню до України антидемпінгові санкції у вигляді яких обмежень обсягів поставок, або шляхом введення мит. Але звинувачувати в антидемпінгових санкцій необхідно самих себе і преференції, які мали українські металурги в порівнянні з зарубіжними виробниками і які дозволяли постачати металопродукцію на зовнішніх ринках за заниженими цінами.

У зв'язку з цим звертаємо особливу увагу Міністерства економічного розвитку і торгівлі, що введення будь-яких обмежень експорту металобрухту або підняття на нього експортного мита буде однозначно вважатися преференціями для вітчизняних виробників металопродукції. І як наслідок - дуже ймовірно, призведе до нових антидемпінгових санкцій проти України з боку держав, куди наша металопродукція поставляється.

Міф №6: про необхідність «зменшення дефіциту брухту чорних металів на внутрішньому ринку з метою першочергового забезпечення оборонної промисловості та відновлення об'єктів інфраструктури». Ця теза сформульований у назві законопроекту №3868, зареєстрованого 02.02.2016 у Верховній Раді представниками Радикальної партії О.Ляшко, В. Галасюк та ще деякими народними депутатами.

Про відсутність дефіциту брухту чорних металів сказано вище. Залишається тільки додати, що оборонна промисловість використовує для виробництва своєї продукції не металобрухт, а готовий металопрокат різного сортаменту. Їй металобрухт не потрібен. Металобрухт не потрібен і для відновлення об'єктів інфраструктури. Проте «радикали» прагнуть шляхом прийняття названого законопроекту припинити експорт металобрухту.

Механізм досягнення цієї мети полягає в збільшенні експортного мита до 35 євро за тонну експортованого брухту. Нагадаємо їм, що Україна вже має вкрай негативний досвід підвищення експортного мита до 30 євро в 2002 р При мито 30 євро експорт металобрухту став збитковим і припинився, більшість брухтозаготівельних підприємств виявилися банкрутами, лому катастрофічно зменшилася. Проблеми із забезпеченням цією сировиною виникли у металургів, держава втратила експортну виручку у валюті. З огляду на вищевикладене, експортне мито 30 євро / т терміново скасували.

Є підстави припускати, що автори і підписанти законопроекту 3868 виконують замовлення металургійних кланів. При цьому «радикали», спекулюючи на проблемах і труднощах України, цинічно маніпулюють свідомістю громадян. Говорячи про необхідність першочергового забезпечення оборонної промисловості та відновленні інфраструктури зруйнованих міст, вони, образно висловлюючись, всаджують вила в бік економіці держави. Бо пропоноване підвищення експортного мита до 35 євро зупинить експорт металобрухту, припинить надходження від цього валюти в державу, зруйнує брухтозаготівельних підгалузь промисловості, яка без експорту функціонувати не може. Ідеї ​​законопроекту 3868 - це завуальована диверсія проти економіки України.

Міф №7: примусове обмеження обсягів експорту металобрухту, його квотування нібито відповідає законодавству, договору про вступ до Світової організації торгівлі (СОТ) і Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Звичайно ж ні. Ініціативи, спрямовані на зменшення експорту металобрухту шляхом підвищення експортного мита до 35 євро за тонну або іншими способами, не відповідають декларованому України курсу на лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності, на реформи. Порушують ряд законів і Податковий кодекс. Про це, зокрема, йдеться у висновку головного юридичного управління ВР на законопроект 3868.

Міф №8: заборона експорту брухту чорних металів призведе до збільшення виробництва і експорту готової продукції, підвищенню відрахувань до держбюджету металургійними підприємствами і надходжень валюти в державу. Насправді нічого з названого не відбудеться - обсяги виплавки сталі лімітуються наявністю виробничих потужностей.

Збільшення експорту металобрухту або його заборона ніяк не впливає на обсяги виробництва сталі і експорту готової металопродукції. Металобрухт і готова металопродукція (сляби, листова сталь, арматура, катанка, труби та ін.) Йдуть на різні ринки. Однак скорочення експорту металобрухту однозначно зменшить надходження валюти, яка нині вкрай потрібна країні для стабілізації гривні.

Відзначимо також, що в разі скорочення експорту брухту чорних металів зазнають істотних втрат не тільки ломозаготовітелі, але і ряд суміжних підгалузей економіки України (порти, залізничний та автомобільний транспорт, судноплавні компанії та ін.). Кожна країна прагне розвивати експорт, а не скорочувати або обмежувати. Ні в США, ні в державах ЄС експорт брухту чорних металів НЕ квотується, не обмежується, експортні мита на цю продукцію взагалі не передбачені.

Міф №9: збільшення експорту брухту чорних металів може залишити без роботи 500 тис. Металургів. Те, що на підприємствах гірничо-металургійного комплексу (ГМК) задіяно таку кількість працюючих, майже правда. Насправді дещо менше. Але неправда в тому, що робочі місця металургів залежать від обсягів експорту металобрухту. Фактично до металобрухту не мають ніякого відношення працівники гірничорудних комбінатів, коксохімічних, вогнетривких, метизних, ремонтних і багатьох ін. Підприємств ГМК. Безпосередньо в електросталеплавильному виробництві, де переплавляється металобрухт, працюють всього близько 1,5 тис. Чоловік. У той час як в брухтозаготівельних підгалузі задіяно понад 20 тис. Працюючих.

Міф №10: об'єднання «Металургпром» і Федерація металургів України (ФМУ) направляють в Мінекономрозвитку і Кабмін об'єктивні дані про виробництво сталі і потребах виробництва в металобрухті. На жаль, ці громадські організації з року в рік цілеспрямовано дезінформують урядові органи, постійно завищуючи на 25-30% цифри планованих обсягів виплавки сталі і необхідного для цього металобрухту і занижуючи можливості його заготовки в Україні.

На базі цієї дезінформації міністр економрозвитку і торгівлі підписує наказ, який визначає дозволяються обсяг експорту брухту чорних металів в поточному році. У 2015-му такий наказ №381, заснований на сфальсифікований прогнозі виробництва сталі в обсязі 28 млн. Т, був підписаний 17 квітня і визначав річну квоту на експорт брухту чорних металів у розмірі 1,25 млн. Т. Природно, з початку 2015 р . до названої дати Мінекономрозвитку контракти на експорт не реєструвало.

Але коли за результатами роботи металургії в першому півріччі було ясно - виробництво стали не перевищить 23 млн. Т, а значить, весь заготовлений брухт внутрішній ринок не зможе переробити, міністерство не збільшило обсяг допустимого експорту цієї сировини. У листопаді 2015 го квота 1,25 млн. Т на експорт металобрухту була обрана. Експортні контракти Мінекономрозвитку припинило реєструвати. Судячи з реакції А. Абромавічус на звернення до нього асоціацій металоломщиків, можна припустити, що зупинка експорту металобрухту обумовлена ​​вимогою А. Яценюка.

Що це - некомпетентність нашого прем'єр-міністра або задоволення чиєїсь прохання на шкоду економіці держави? А за навмисну ​​дезінформацію урядових органів, що привела до помилкових рішень, негативних наслідків і фінансових втрат держави, дезінформаторів треба б залучати до серйозної відповідальності.

На закінчення підкреслимо, що заступник міністра економічного розвитку і торгівлі М. Нефьодов, який проводив нараду 18.02.2016 р з металургами і ломозаготовітелямі, і його колеги стоять на позиціях необхідності якнайшвидшої дерегуляції та лібералізації ринку брухту чорних металів, як це здійснено в Євросоюзі. Команда А. Абромавічус, яка ще працює в Мінекономрозвитку, планує скасування кількісних обмежень експорту металобрухту шляхом скасування процедури реєстрації експортних контрактів.

Чи вистачить у них сил подолати шалене тиск захисників корупційних схем у цій сфері та активність «безкорисливих» радикальних псевдопатріотів з законодавчими вилами напереваги - покаже час. А поки експорт брухту чорних металів заблокований. Валюта Україні не потрібна?

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...