Шляхи удосконалення державного управління зайнятості населення

Шляхи удосконалення державного управління зайнятості населення

Здійснення державного управління процесом зайнятості на сучасному етапі розвитку країни є якісним індикатором ефективності державної соціально-економічної політики. Рівень державного управління процесом зайнятості населення безпосередньо визначається станом економіки, в якому зараз знаходиться країна. Серед проблем на ринку праці складної залишалася структура зайнятості і її ефективність, що, безпосередньо була пов'язана з ситуацією в різних секторах економіки, нелегальної трудової міграції та тіньовою зайнятістю.

Головним завданням державного управління процесом зайнятості населення сьогодні має стати переорієнтація курсу вирішення соціальних проблем на розширення ринку праці. А це вимагає чіткої організації допомоги в наданні або пошуку роботи всім, хто бажає працювати. І тільки комплексне вирішення цих проблем може привести до їх успішного вирішення.

політика зайнятості

Політика зайнятості надає визначеності системі пріоритетів державного втручання в економіку і соціальну сферу країни, дозволяє обґрунтовано розрізняти цілі державного управління і засоби їх досягнення. Але кожному етапу розвитку суспільства відповідає певна концепція зайнятості, оскільки вона висвітлює процеси функціонування суспільства. Тому концепція зайнятості не є чимось незмінним, і її пріоритети, напрямки розвитку та інші аспекти можуть змінюватися, залишаючи, однак, незмінною соціально-економічну сутність зайнятості. Слід зазначити, що досягнення максимально можливої ​​зайнятості виходить з сучасного стану економіки, в якому зараз знаходиться країна. Тільки сучасний підхід до зайнятості в державній політиці і, що особливо важливо, на регіональному та місцевому рівні дає правильний напрямок вирішення всіх складних питань зайнятості населення.

Головними функціями органів державного управління щодо здійснення політики зайнятості населення є:

- визначення мети і завдань державного управління зайнятістю населення;
- формування стратегії, поточних і довгострокових програм зайнятості;
- координація інтересів усіх суб'єктів державного управління процесом зайнятості;
- стимулювання процесів соціально-економічного розвитку для вирішення проблем зайнятості;
- моніторинг і аналіз результатів політики зайнятості; контроль виконання певних завдань.

Важливою умовою реалізації цих функцій є ефективна діяльність усіх інститутів, які визначаються як суб'єкти здійснення політики зайнятості, вироблення науково обгрунтованого прогнозування процесів, що відбуваються на ринку праці. В сучасних умовах держава по-новому починає оцінювати суть проблеми і свої завдання, що випливають із загального стану її соціально-економічного розвитку. Однією з істотних ознак нової парадигми управління процесом зайнятості населення є вступу системного характеру, відповідає тим змінам, які відбуваються на рівні об'єктів управління.

Системний підхід до зайнятості

Зокрема, системний підхід передбачає виділення моделей управління на їх загальнодержавному, регіональному і локальному рівнях. Оскільки зайнятість населення є проблемою багатогранною, комплексної, то стороні від неї не можуть існувати всі структури державного управління. Зазначена позиція ґрунтується на тому, що саме вони в тій чи іншій мірі задіяні в розробці і виконанні національної політики зайнятості населення, Державної та регіональних програм зайнятості.

Здійснення політики зайнятості державними органами управління на основі системного підходу має будуватися за такими чотирма принципами:

• підпорядкованість вимогам розвитку суспільства, економіки;
• пріоритетність заходів, що забезпечують соціально-політичну стабільність в суспільстві;
• створення економічних умов для гідного рівня добробуту людей;
• усунення або мінімізація нерівності в отриманні і збереженні роботи, рівня життя, виникає з причин інвалідності, сімейних обставин та інших об'єктивних чинників і т.д ..

Дуже важливим в діяльності органів державного управління щодо реалізації державної політики зайнятості населення є дотримання принципу субсидарности. Сутність якого полягає в забезпеченні підпорядкованості цілей, орієнтирів і важелів державного управління соціальної сфери, здійснюється на різних рівнях управління. Їх інтегрованості на державному, регіональному і локальному рівнях з метою формування структурно цілісної системи реалізації політики зайнятості населення. Зокрема, на державному рівні повинні розроблятися національні пріоритети політики зайнятості, державні програми зайнятості, законодавча і нормативна база.

Особливість регіонального розвитку

На регіональному рівні визначається стратегія здійснення політики зайнятості з урахуванням специфіки та особливостей регіонального розвитку, розміщення і територіальної організації виробництва. На галузевому і виробничому рівнях політика зайнятості пов'язується з конкретними виробничо-економічними завданнями. Оскільки регіональна політика тісно пов'язана з національним самовизначенням держави, загальноекономічної та соціальною політикою, то в період трансформації взаємозв'язок загальнодержавної і безпосередньо політики регіонів повинен бути тісним і ефективним.

Здійснення державної політики зайнятості населення на регіональному рівні передбачає здійснення ряду важливих заходів. По-перше, слід узгоджувати державну політику зайнятості із структурною перебудовою економіки регіону і стимулювати різні форми підприємництва. У тому числі шляхом зниження податкового тиску на вітчизняного товаровиробника.

По-друге, важливо активізувати фінансову підтримку підприємств усіх форм власності. Які створюють нові робочі місця і розвивають місцеву інфраструктуру.

По-третє, доцільно передбачити надання податкових пільг вітчизняним і зарубіжним інвесторам за умови, що їх інвестиції будуть направлятися на розширення сфери продуктивної праці і виробництво конкурентоспроможної продукції.

Необхідно постійно впроваджувати регіональні програми підтримки малого бізнесу в депресивних районах області, які повинні забезпечити стимулювання створення нових робочих місць і одночасне навчання підприємців. Слід посилити контроль за реалізацією заходів активної політики зайнятості з метою зниження тривалості безробіття і підвищення територіальної мобільності населення. Здійснювати реальну підтримку незайнятих громадян в організації самостійної зайнятості.

Удосконалення регіонального управління зайнятістю

В цілому, вдосконалення регіонального управління зайнятістю, на нашу думку, повинен включати: структурну перебудову державних і самоврядних органів, спрямовану на якісне забезпечення зайнятості населення (складання функціональних обов'язків, підвищення освітнього рівня фахівців, вдосконалення політики соціального партнерства, розширення сфери надання послуг населенню). Модернізацію Державної служби зайнятості з посиленням регіонального компонента.

Рішення органами державного управління проблем зайнятості населення має відбуватися на основі впровадження системи заходів, які передбачають:

• нормативно-правове регулювання зайнятості та трудових відносин;
• гласності на основі всебічного інформування населення про наявність вакантних робочих місць;
• структурно-інвестиційну політику, спрямовану на створення робочих місць;
• забезпечення соціального партнерства всіх суб'єктів ринку праці

Практична реалізація системи соціального партнерства зі створення і збереження діючих робочих місць вимагає поліпшення координації дій державних органів виконавчої влади, об'єднань роботодавців та профспілок по залученню фінансових ресурсів. Що виділяються на здійснення заходів, пов'язаних з регулюванням ринку праці та сприянням зайнятості. Зокрема, для оперативного вирішення назрілих питань зайнятості населення в регіоні слід активніше залучати до складу обласної та районних (міських) рад соціального партнерства депутатів всіх рівнів місцевого самоврядування.

Безумовно, важливе значення для підвищення ефективності державного управління процесом зайнятості населення має закордонний досвід вирішення проблем зайнятості. Цей досвід показує, що роль держави у вирішенні проблем зайнятості повинна бути активною, і в той же час ця сфера діяльності вимагає виваженості, наукового прогнозування, довгострокового програмно-цільового обґрунтування. Досвід розвинених країн свідчить про те, що служба зайнятості успішно діє там, де вона належить державі, підпорядкована органам влади, має штат висококваліфікованих фахівців з питань зайнятості.

Національні умови політику зайнятості населення

Зрозуміло також, що проблема адаптації будь-якого зарубіжного досвіду до наших умов досить складна. У зв'язку з цим важливо зрозуміти загальні, досить універсальні процеси, не забуваючи про особливості застосування цього досвіду при вдосконаленні національної політики зайнятості. З огляду на світовий досвід і приймаючи його до уваги, необхідно розробляти свою, адаптовану під складні національні умови політику зайнятості населення.

Управління процесом зайнятості населення в країні повинно враховувати насамперед особливості вітчизняного ринку праці, які відрізняються від аналогічних аспектів в ряді розвинених країн. Тому сліпо копіювати моделі політики зайнятості інших країн, успішно вирішують цю проблему, безумовно, не можна. Пріоритетним напрямком удосконалення державного управління зайнятістю населення глибокий аналіз зайнятості, який повинен розглядатися не як чисто соціальний феномен. Що призводить інтерес тільки з позиції масштабів безробіття, його професійних аспектів. А бути значно глибше, адже структурну кризу економіки є і кризою структури зайнятості, що склалася в народному господарстві країни.

В умовах тривалого кризового скорочення виробництва на тлі прогресуючих інфляційних процесів проблема аналізу та прогнозування зайнятості населення постає перед органами державного управління як важлива умова для ефективної розробки обґрунтованої комплексної системи заходів щодо вирішення проблем зайнятості. Це дає можливість виявляти характер і тенденції процесів, що відбуваються і своєчасно втручатися при необхідності їх коригування.

Удосконалення ринку праці

Але, загалом, вся робота по вдосконаленню ринку праці повинна здійснюватися під гаслом: "Краще фінансувати роботу, ніж безробіття", - запозиченим з Мюнхенського програми сприяння зайнятості (яка, до речі, знайшла широке застосування на Заході). Стрижнем національної політики зайнятості повинна стати всебічна підтримка економічно активного населення, створення умов для її самореалізації. Наявність в правовому механізмі регулювання зайнятості населення законодавчо-нормативних, соціальних і організаційно-адміністративних складових, без сумніву. Це має велике значення для успішного вирішення існуючих в цій сфері актуальних питань.

Але це не є достатнім для оптимального вирішення існуючих в цій сфері проблем. Сьогодні, на думку більшості фахівців, основною проблемою ринку праці є не безробіття. А саме низький рівень заробітної плати. Залишаються низькими і невідповідними загальносвітовій практиці показники, що характеризують саму частку заробітної плати у ВВП та собівартості продукції.

Важливим фактором зниження соціальної напруженості між владою і найбільш вразливими верствами населення повинна стати підтримка малого бізнесу. Прошарок людей, які займаються підприємництвом, становить зараз один з основних джерел забезпечення соціально-економічної активності населення.

Державної підтримки підприємництва

Мета державної підтримки підприємництва повинна полягати в створенні умов для структурних змін в економіці. Забезпечення сталого позитивного розвитку суспільства, поповнення бюджету. Формування умов для забезпечення зайнятості населення, запобігання безробіттю, створення нових робочих місць. Органи державного управління повинні гарантувати всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності. Рівні права і створити рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

Необхідно чітко визначити загальну, галузеву і регіональну потреби в робочих місцях як на поточний період, так і на перспективу. Аналіз функцій органів державного управління в сфері зайнятості населення підтверджує, що на сучасному етапі частина функцій державного управління в цій сфері практично не виконується, а частина потребує вдосконалення.

Тому систему органів державного управління в сфері зайнятості населення слід звільнити від невластивих їй функцій на національному, регіональному та місцевому рівнях. І одночасно зорієнтувати її на надання населенню тих державних послуг в сфері зайнятості. Потреба в яких виникла в процесі формування об'єктивних процесів розвитку ринку праці в умовах реформування національної економіки. Зокрема, органи державної влади повинні не безпосередньо втручатися в діяльність діючих і новостворених підприємств. А за допомогою адміністративних і економічних важелів створювати відповідні умови для зміни ринку праці в регіоні, вживати активних заходів зі сприяння продуктивній зайнятості та здійснювати соціальний захист незайнятого населення.

Системи управління зайнятістю

Але реально змінити систему управління, з огляду на оперативно всі зміни, можна тільки за умови застосування комплексного інтегрального підходу при формуванні структури управління. Будь-який спосіб змін в умовах діяльності системи управління зайнятістю не дасть бажаного результату, якщо відкинуто здатністю системи до саморегуляції, її погодженням з методами управління, які застосовуються.

Зміни в системі управління зайнятістю, якими причинами вони не були б обґрунтовані, будуть неякісними, якщо не торкатися змін з проблем підбору, формування та раціонального використання кадрового персоналу. Сучасні умови спонукають до необхідності мати в структурі центрів зайнятості не тільки фахівців з найму, звільнення, профорієнтації, а й економістів, що володіють знаннями в області ринкової економіки, що моделюють і прогнозують її процеси. Персонал управління Державної служби зайнятості повинен мати такий рівень підготовки і кваліфікації. Який давав би йому можливість бути готовим до змін, приймати і адекватно реагувати на загрози та виклики зовнішнього середовища. Вміти в ситуації невизначеності приймати адекватні змінам і викликам вирішення.

Роль органів влади в управлінні процесом зайнятості населення все зростає, тому нові завдання, що стоять перед ними, вимагають поліпшення і вдосконалення їх інформаційного забезпечення. Світовий досвід вдосконалення державного управління підтверджує, що саме інформаційно-аналітичне забезпечення слід розглядати як важливу задачу підвищення ефективності діяльності на всіх рівнях - державному, галузевому та регіональному.

Система моніторингу Сайти Вся

Введення високо комп'ютеризованої системи моніторингу ринку праці дозволило б більш ефективно управляти зайнятістю населення, грунтовно опрацьовувати рекомендації з регулювання всіх процесів, що відбуваються на ринку. Основні напрямки та методи державного управління зайнятістю населення свідчать про необхідність поступової трансформації курсу економічного розвитку на соціальні орієнтири. А це означає, що економіка повинна функціонувати для людини, а не навпаки, що захист соціального середовища повинен стати пріоритетом для державної політики зайнятості.

Накопичений досвід формування ринку праці, а також осмислення теоретичних моделей, які вже реалізовані в країнах з розвиненою ринковою економікою, свідчить. Що доцільніше для умов країни є модель регулювання, яка адекватна соціально-ринкової організації. Оскільки саме вона об'єднує принцип ринкової свободи господарювання (тобто збереження власної мотивації до праці і механізму саморегуляції виробництва) з принципом соціального вирівнювання (тобто забезпечення рівних умов, життєвих шансів для кожного).

Але з властивим економіці великим державним сектором і активним втручанням в ринкові процеси при досконалості правової бази, податкового законодавства, значного "тіньового" сектора. Для ефективного вирішення існуючих на сьогодні проблем зайнятості населення необхідно реформувати всі сфери економічного, політичного і соціального життя суспільства.