Тамара Ковеня: Наскільки "Північний потік-2" і "Турецький потік" загрожують транзитним перспективам України
Газпром
Верховна Рада України сьогодні висловила Європейського Союзу стурбованість намірами будувати транзитні газопроводи в обхід України. А ми порахували наслідки від реалізації проектів "Північний потік-2" і "Турецький потік" для української ГТС
Фрагменти інтерв'ю Тамари Ковен для 112.ua
Як відомо, основний транзит природного газу до Європи РФ здійснює через магістральні трубопроводи "Північний потік" і українську ГТС, конкуренція між якими поки що є дуже відносною. Чинний газопровід "Північний потік" має протяжність 1224 км, складається з двох паралельних ниток пропускною спроможністю 27,5 млрд куб. м в рік кожна (сумарно - 55 млрд м куб. на рік). У 2014 році транзит російського ПГ через "Північний потік" склав 39,1 млрд м³ куб., В 2015 році - 35,5 млрд м3 (71% завантаження від номінальної потужності). Очікується, що в цьому році транзит ПГ через "Північний потік" збільшиться на 20% і складе близько 40 млрд м3.
У червні 2015 року "Газпром" і ряд європейських компаній підписали меморандум про розширення потужностей "Північного потоку". Вартість будівництва "Північного потоку-2" оцінюється в 8 млрд євро, його початок заплановано на квітень 2018 го, завершення - в 2019-му. Дата 2019 року є не випадковою, оскільки тоді завершується дія чинної контракту між "Газпромом" і Україною на транзит російського газу через українську магістральний трубопровід.
Новини по темі
Новини по темі
"Північний потік-2" повинен стати ідентичним "Північному потоку", тобто сумарно вони зрівняються з потужністю української ГТС. Тим більше, за даними компанії Nord Stream, тариф "Північного потоку-2" буде нижче, ніж діючий тариф при транспортуванні газу через Україну.
Введення в експлуатацію "Північного потоку-2" має забезпечити створення компенсаційних магістральних потужностей для перекидання основних обсягів прокачування ПГ, які здійснюються сьогодні через українську ГТС.
Саме з цих причин даний проект розглядається більшістю як політичний, особливо якщо взяти до уваги дату його реалізації, яка збігається із задекларованим відмовою "Газпрому" від продовження контракту на використання транзитних потужностей України.
Тому, ризики для вітчизняної ГТС в разі реалізації росіянами даного проекту, на мій погляд, можуть бути наступними: "Газпром" може повністю відмовитися від українського транзиту (можуть залишаться тільки локальні поставки в Молдавію і деякі інші прикордонні країни); Україна втратить значну частину доходу від транзиту (на сьогоднішній день це близько 2 млрд дол. США на рік) і можливість купувати відносно дешевий реверсний газ в Європі; Словаччина втратить доходу від транзиту ПГ, а це близько 800 млн дол. США на рік; ПГ неминуче подорожчає, особливо для країн Південної Європи (через зростання витрат на транспортування); виключення України з числа транзитерів газу може ускладнити для європейців доступ до українських підземних сховищ газу, які можуть бути їм потенційно цікаві.
Новини по темі
Новини по темі
Однак, слід зазначити, що реалізація даного проекту, як компенсаційного, призведе до утворення нової конфігурації поставок трубопровідного ПГ в Європу.
В середині березня цього року проти реалізації проекту виступили вісім членів ЄС: глави урядів Чехії, Естонії, Угорщини, Латвії, Польщі, Словаччини та Румунії, а також президент Литви заявили, що його реалізація несе геополітичну загрозу. США також вважають, що проект не буде сприяти розвитку конкуренції на газовому ринку Європи, і що він не є комерційним.
У липні поточного року австрійська OMV, французька Engie і англо-голландська компанія Shell і німецькі Uniper і Wintershall відкликали клопотання на адресу польського антимонопольного регулятора UOKiK про створення спільного підприємства по газопроводу "Північний потік-2" через побоювання можливих ускладнень для їх бізнесу в Польщі.
Таким чином, "Газпром" поки залишається єдиним акціонером "Північного потоку-2", оскільки зареєстрована в Швейцарії компанія Nord Stream AG 2 повністю належить російській корпорації, західні компанії не увійшли в її акціонерний капітал.
Таким чином, сьогодні будівництво "Північного потоку-2" зіштовхнулося з серйозними загрозами і ризиками: якщо "Газпром" на тривалий період залишиться єдиним акціонером компанія Nord Stream AG 2, він змушений буде фінансувати будівництво газопроводу за свій рахунок; ізоляція будівництва газопроводу "Північний потік-2" з боку Європи не дає "Газпрому" розуміння того, в якому правовому полі і під які контракти буде працювати нова нитка магістрального трубопроводу; загострення проблеми з доступом "Газпрому" до європейського магістрального газопроводу OPAL, оскільки в серпні 2015 го Єврокомісія дозволила російської компанії користуватися тільки 50% потужностей OPAL.
Зараз рішення щодо використання 100% потужностей OPAL відкладено на невизначений період. Відсутність на трасі МГП "Північний потік" достатньої кількості підземних сховищ не дозволить "Газпрому" знижувати ризики при піковому споживанні газу.
Новини по темі
Новини по темі
Тим не менш, незважаючи на можливість зупинки проекту і всім зрозумілі ризики, "Газпром" продовжує вести морську розвідку, вносяться уточнення в технічний проект, розробляється оцінка впливу на навколишнє середовище, з вересня поточного року почалися поставки труб.
Тобто триває планова робота над реалізацією проекту. Такі дії можуть свідчити про наявність деяких неафішованих домовленостей з Німеччиною про підтримку реалізації даного проекту або ж про існування запасних преференційних пропозицій з боку РФ, які можуть пом'якшити позицію європейських партнерів.
Зрозуміло, що "Газпром" і урядові структури РФ докладуть максимальних зусиль на всіх рівнях для відновлення необхідного правового поля щодо будівництва "Північного потоку-2", оскільки реалізація даного проекту є безумовно вигідною для Росії, так як однозначно і довгостроково закріплює монопольний статус російських МГП в поставках трубопровідного природного газу до Європи.
З іншого боку, цей проект суперечить задекларованій політиці ЄС на усунення зовнішньої монополії в поставках ПГ. Перш за все, він не відповідає нормам Третього енергетичного пакета Євросоюзу, який забороняє одній і тій же компанії постачати газ і займатися його транспортуванням. Причому мова йде не тільки про його надземної частини в Німеччині, а й про морське відрізку.
Аналіз практичних дій європейців в частині реалізації енергетичної політики протягом останніх років підтверджує, що Європа налаштована на досягнення заявленої пріоритетної мети по нейтралізації зовнішньої монополії в поставках ПГ, навіть якщо в окремі періоди такі дії будуть ірраціональними і не відповідають комерційним інтересам країн-членів ЄС.
Тим часом, досягнуті рішення про реалізацію проекту "Північного потоку 2" поки що не вийшли за рамки переговорного процесу, і процес залучення зовнішнього капіталу компанією Nord Stream AG 2 в найближчі півроку покаже, чи повторить він успіх "Північного потоку", або стане невдачею, як "Південний потік".
* * *
Проект "Турецький потік" передбачає створення трубопроводу потужністю 64 млрд м куб., Який повинен пройти через Чорне море і далі по території Туреччини до турецько-грецького кордону, де планується створити газовий хаб для розподілу потоків російського газу в країни Європи. Доходи Туреччини, як країни-транзитера, можуть вирости в разі реалізації цього проекту в 300 млн дол. В рік.
Вартість 4-ниткового МГП "Турецький потік" протяжністю 910 км і пропускною потужністю близько 64 млрд м куб. ПГ на рік є надзвичайно високою і становить 24 млрд євро.
Даний проект є альтернативою "Південному потоку", газопроводу аналогічної потужності, від якого Росія в кінці 2014-го була змушена відмовитися через адміністративних заперечень з боку Єврокомісії.
На початку жовтня 2015 року "Газпром" повідомив, що потужність трубопроводу "Турецький потік" може бути скорочена до 32 млрд м куб. (Дві нитки). Зміна проектної потужності пов'язане з будівництвом трубопроводу-компенсатора "Північний потік-2".
Зараз більшість експертів вважає, що будівництво "Турецького потоку", в кращому випадку, обмежиться першої гілкою і даний проект буде мати локальне значення. Основна і зрозуміла причина - "Газпрому" буде важко здійснювати паралельне і одноосібне фінансування будівництва двох газопроводів. Зараз реалізація проекту "Турецький потік" знаходиться на етапі здійснення процедури видачі всіх необхідних дозволів, станом на середину вересня поточного року отримано перший офіційний дозвіл на будівництво морської ділянки газопроводу.
Загрози "Турецького потоку" для української ГТС слід розглядати в декількох сценаріях.
Перший сценарій - реалізація першої нитки довжиною 16 млрд м куб. Втрата обсягів транзиту не є критичною. Поставки ПГ в основному будуть "замкнуті" на потреби внутрішнього товарного ринку Туреччини в ПГ, яка буде рости в короткостроковій і довгостроковій перспективі досить динамічно.
Другий сценарій - реалізація двох ниток трубопроводу протяжністю 32 млрд м куб. Втрата транзитних потужностей української ГТС потенційно виросте до 32 млрд м куб. без наявності будь-яких компенсаційних транзитних поставок. Залишок обсягів прокачування для української ГТС становитиме 30-34 млрд м куб. (З урахуванням фактичного транзиту ПГ в останні два роки). Тобто потенційно реалізація "Турецького потоку" може скоротити перевалку ПГ через українську ГТС, при найкращих умовах, вдвічі.
Але є і проблеми. По-перше, ні Туреччина, ні Росія не володіють технологією глибоководного будівництва газопроводів, цими технологіями володіють лише чотири країни. Тобто технологічно "доля" проекту залежить від того, чи погодяться ці країни брати участь в проекті.
По-друге, через Туреччину до меж з Грецією вже будується Трансанатолійський газопровід (TANAP), за яким ПГ з каспійського регіону і, ймовірно, з Ірану і Іраку буде надходити на кордон з Грецією і по трансадріатичний газопровід (TAP), який буде побудований до початку 2020 року, далі через Албанію в країни Європейського Союзу.
Південний газовий коридор може забезпечити поставку в Європу 10 млрд куб. м газу, починаючи з 2020-го, ще 6 млрд кубометрів будуть постачатися для Західної Туреччини. На другому етапі потужність проекту може бути збільшена за рахунок транспортування газу з Туркменії і з Близького Сходу. Фінансування проекту здійснює консорціум компаній з участю ЄБРР. Реалізація цього проекту запланована на 2018 р
По-третє, можлива реалізація проекту зі створення газопроводу з Ізраїлю до Туреччини по дну Середземного моря. Ізраїль зможе поставляти в Туреччину 30 млрд м3 ПГ щорічно, з яких 10 млрд м куб. залишатимуться в Туреччині, а 20 млрд м куб. транзитом відправляться в Європу. Загальна вартість будівництва оцінюється в 2,5-3 млрд дол.
Таким чином, для Туреччини реалізація "Турецького потоку", якщо розглядати даний проект в контексті внутрішнього ринку, не є безальтернативною. Російський газ може бути цілком замінений дешевшим іранським газом після завершення газопроводів TANAP-TAP. Як відомо, Іран володіє найбільшими в світі запасами традиційного газу - 33,8 млрд м куб. (18% світових).
В цілому слід зазначити, що хоча даний проект декларується як паритетний, в його реалізації, якщо провести аналіз всіх передумов і переваг, більше зацікавлена Росія, ніж Туреччина.
Наслідки від реалізації проектів "Північний потік-2" і "Турецький потік" для української ГТС
(С) Тамара Ковеня
Тамара Ковеня
Редакція може не поділяти думку автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", щоб ознайомитись з публікацій і пишіть на blog @ 112.ua .