Багатоверстатники широкого профілю 2000.ua

1. між перекурами
2. Поки ллється сталь
3. Займіть трохи праці

Вітчизняну металургію чекають подальші скорочення робочих місць. Але не з причин бурхливого автоматизації і роботизації виробництва, а в основному - з метою економії.

Перш за все зазначимо, що аналітики компанії Bloomberg допустили грубу помилку, стверджуючи, що півмільйона стали виробляються чотирнадцятьма співробітниками . Адже мова в статті йде про випуск сталевого дроту, т. Е. Продукції четвертого переділу. При цьому в матеріалі є застереження, що «приблизно 300 співробітників забезпечують логістику та життєдіяльність» австрійського заводу.

Порівняти австрійське підприємство з аналогічним заводом в Україні не так просто. Хоча б через умови, в яких доводиться працювати вітчизняним металургам. Крім того, не зовсім зрозуміло, яка чисельність штату у нас використовується для випуску кінцевої продукції.

Наприклад, найбільшим виробником металевих виробів в нашій країні є ПрАТ «ВО« Стальканат-Силур »(канати, дріт, пасма, фібра, сітка, стропи). Він включає в свою структуру два виробничих філії - заводи «Стальканат» (Одеса) та «Силур» (Харцизьк, Донецька область).

Відомо, що в минулому році філія в Харцизьку (розташований на непідконтрольною уряду території) працював тільки до вересня і встиг випустити 2 тис. Т готової продукції. Про це повідомляє у відеозверненні, розміщеному на офіційному сайті підприємства ( www. stalkanatsilur. com. ua ) Генеральний директор ПрАТ Сергій Лавриненко. За даними цього ж сайту, на заводі працювали 1,8 тис. Осіб.

У той же час в штаті одеського підприємства числиться 1,1 тис. Співробітників. Відповідно до «Щорічним звітом емітента цінних паперів за 2016 г.» в минулому році ПрАТ випустило канатів, дроту, фібри та арматурної сітки, як сказано, «у натуральній форме (фізична одиниця віміру)» (мабуть, мова йде про кілограми) в цілому 71 793 т, в т. ч. дроту - 35 507 т.

Порівнювати показники роботи австрійського і українського заводів (через деяку різниці в асортименті) не зовсім коректно. Втім, очевидно, що вітчизняне підприємство значно програє європейцям в співвідношенні випуску тонни продукції на кількість зайнятих в її виробництві співробітників.

між перекурами

Сучасний західний міні-металургійний завод, що випускає 1 млн. Т стали в рік, має в штаті близько 600 працівників. Аналогічне підприємство у нас справляється з такими обсягами силами приблизно 2 тис. Чоловік. Проте Bloomberg вірно вказав напрямок, в якому буде рухатися західна металургія: подальше скорочення кількості зайнятих за рахунок автоматизації виробництва і впровадження високих технологій.

Вітчизняні олігархи, яким належить український гірничо-металургійний комплекс, неохоче вкладали гроші в модернізацію і технічне переозброєння підприємств, вважаючи за краще точкові вливання лише в високоліквідне виробництво напівфабрикатів навіть в період єдиного в новітній історії країни справжнього економічного зростання в 2005 - 2008 рр.

Втім, у нас все 26 років незалежності так само постійно скорочували кількість співробітників металургійних заводів. Так, за даними Профспілки металургів і гірників України, тільки за останні п'ять років відбулося зменшення чисельності працівників на 100 тис. Чоловік. При цьому нинішні власники підприємств вважають, що штати багатьох заводів і комбінатів досі сильно роздуті.

Основною причиною такого стану речей вважається низька продуктивність праці українців. Так, в США продуктивність праці вище аналогічних показників нашої країни в 4,4 рази, в Західній Європі - в 3,4 рази, в Білорусі - в 3 рази.

Вважається, що ми відпочиваємо більше, ніж наші колеги в Європі. Хоча це і не так. Наприклад, в 2016 р Кабмін встановив річні нормативи тривалості робочого часу - 2003 години для зайнятих повний робочий день. (У 2015 г. - 2004 години, в 2014-му - 2002 години).

Для порівняння: в 2014 році в Німеччині нормативи тривалості робочого часу становили 1371 год, в Австрії - 1629, у Великобританії - 1677, в Литві - 1834 Естонії - 1859 в Польщі - 1923 години. І більше часу на роботі, ніж українці, проводять лише греки - 2043 години на рік.

При цьому в більшості країн Європи оплачувана відпустка триває довше українських 24 робочих днів. У Швеції - 35 календарних днів, в Латвії - 28, в Люксембурзі - 25. Тому я б не поспішав за прикладом деяких колег називати українців «нацією ледарів».

Хоча тривалі чаювання і перекури в робочий час - норма для наших людей. При цьому не слід забувати і про звичку вітчизняних роботодавців покладати на співробітників додатковий функціонал, не пов'язаний з прямими професійними обов'язками. Наприклад, якщо ви маляр-штукатур, то це не означає, що не доведеться попрацювати на будівництві і вантажником, коли на об'єкт привезуть необхідні матеріали. Не кажучи вже про особисті доручення непо-безпосередніх начальника.

Але повернемося до скорочень. Коли держава продала КГГМК «Криворіжсталь», перше, що зробив новий власник активу - транснаціональна корпорація ArcelorMittal, - запустив програму добровільного звільнення з виплатою вихідної допомоги. У 2006 р сума допомоги в залежності від окладу і стажу роботи становила від 30 до 120 тис. Грн. ($ 6-24 тис. За курсом 5 грн ./$), в 2008-му - в середньому близько 50 тис. Грн. (Більше $ 6 тис. За курсом 8 грн ./$). Зрозуміло, що багато співробітників (особливо пенсійного віку) охоче підтримали ініціативу керівництва.

На початок скорочень комбінат мав 52 тис. Працівників з урахуванням співробітників туристичних баз і аграрних господарств, що висіли на балансі підприємства. Сьогодні штатна чисельність комбінату не перевищує 25 тис. Осіб.

Всі металургійні виробництва мали в своїй структурі радянською спадщиною у вигляді санаторіїв, пансіонатів, будинків культури та агрогосподарств. Більшість успішно позбулися непрофільних активів (наприклад, шляхом передачі всієї соціальної сфери на баланс місцевих громад). Хоча були й зворотні приклади. Так, за часів, коли Маріупольським меткомбінатом ім. Ілліча керував Володимир Бойко (1990 - 2012 рр.), Т.зв. аграрний цех підприємства розрісся до розмірів мало не половини Донецької області.

Ударні темпи скорочення працівників колишньої «Криворіжсталі» привели і до негативних наслідків. У 2012 р, за розрахунками профкому комбінату, реальний кадровий дефіцит підприємства становив 22 тис. Чоловік. Такий недокомплект, на думку профспілок, привів до зростання травматизму на робочому місці.

Якщо раніше чисельність слюсарної бригади становила п'ять осіб, а слюсарно-монтажної - сім, то в нових умовах підрозділи складаються відповідно з трьох і п'яти працівників, а то і менше. Отже, один співробітник змушений працювати за двох-трьох колег.

У перший час не обійшлося і без серйозних аварій на виробництві. Так, у 2011 році на комбінаті «закозлілі» одну з найбільших в світі доменних печей №9 об'ємом 5 тис. Куб. м.

( «Козлом» на сленгу металургів називають застиглий на стінках печі чавун. В результаті цього агрегат повністю виходить з ладу, а відновлення його роботи вимагає величезних коштів і тривалого часу.)

А почалося все в цеху водопостачання, де один оператор обслуговував три насосні станції, розташовані майже в кілометрі один від одного. Коли на одній з них сталася аварія, співробітник просто фізично не встиг перекрити воду, що і стало причиною охолодження доменної печі (див. «300 метрів Парижа», «2000 Місто» №5 (21) від 01.02.2012).

Поки ллється сталь

У 2001 р на підприємствах гірничо-металургійного комплексу України працювало 533 тис. Чоловік (в т. Ч. В чорній металургії - 216,1 тис. Чол.). Восени 2010 року в провадженні чорних металів було зайнято вже лише 180,1 тис. Співробітників.

З листопада 2009 р заробила «програма по додатковий соціальний захист працівників у зв'язку з виходом на пенсію» на ММК ім. Ілліча. І до початку 2010 р з комбінату звільнилося понад 3 тис. Працюючих пенсіонерів.

У 2010 р «Метінвест» Ріната Ахметова оголосив про плани скорочення співробітників «для підвищення ефективності роботи Макіївського і Єнакіївського метзаводів за рахунок зниження операційних витрат». Мова тоді йшла про формування єдиної управлінської команди з можливим скороченням чисельності адміністративного апарату до 10%.

Тоді ж ЦК Профспілки металургів і гірників України прогнозував подальші скорочення штатної чисельності металургійних підприємств. На тій підставі, що в колишній кількості персоналу на меткомбінатах просто немає необхідності.

Ще в 2012 р українська металургія почала згортати виробництво в зв'язку з кризою замовлень на продукцію. Станом на 1 липня 2012-го на всіх підприємствах комплексу працювали 27 доменних печей з 36, 18 конвертерів з 21, 5 електропечей з 15 і 9 мартенів з 17. Тоді загрози нових масових звільнень ще не було, але такий сценарій не виключався. І вже в січні 2013 р багато експертів прогнозували істотне падіння виробництва і значні скорочення персоналу в галузі.

У січні 2014 го (ще до початку бойових дій в регіоні) почалося урізання персоналу трьох цехів Донецького метзаводу Володимира Нусенкіса - механоремонтного, електроремонтних і будівельного. Як пояснило керівництво заводу, «з метою оптимізації виробничого процесу». В першу чергу це було пов'язано з введенням в експлуатацію дугового електросталеплавильної печі, яка повинна була почати роботу на місці ліквідованого мартенівського виробництва.

Найважчим для вітчизняної металургії став 2015 р Донецької області зупинилося безліч великих підприємств, в т. Ч. «Донецьксталь», Донецький електрометалургійний завод, Єнакіївський і Макіївський метзаводи. Простоював Алчевський меткомбінат на Луганщині. Всього в регіоні без роботи залишилися 150 тис. Чоловік (з урахуванням промислових підприємств з інших галузей).

Навесні 2015 г. «Метінвест» знаходився в стані технічного дефолту, заборгувавши кредиторам $ 113 млн. Корпорація в результаті реструктуризувала борги, але була змушена оголосити про плани по скороченню 30% співробітників адміністративного апарату. Вхідні в структуру «Метінвесту» маріупольські «Азовсталь» і ММК ім. Ілліча через перебої в поставках сировини скоротили випуск продукції і провели оптимізацію персоналу.

Крім бойових дій на території частини Донбасу, простою потужностей сприяли зовнішні чинники. У найбільшого світового виробника сталі - Китаю - почалася криза перевиробництва, що підштовхнуло Пекін до демпінгу на зовнішніх ринках металопродукції. І це посилило конкуренцію наших металургів з китайцями в Європі. До того ж припинився доступ української металопродукції в Росію.

У лютому 2017 року, у відповідь на блокаду території ОРДЛО невизнані «ДНР» і «ЛНР» оголосили про націоналізацію підприємств, що раніше перебували під юрисдикцією України. Зокрема, металургійних активів «Метінвесту» - Єнакіївського, Макіївського і Харцизького трубного заводів. В результаті корпорація припинила відносини з цими підприємствами, і, за заявою «Метінвесту», на позначених заводах скорочення зазнають близько 20 тис. Чоловік.

Навесні 2017 року в рейтингу найбільших виробників сталі Worldsteel (Всесвітньої асоціації виробників сталі) українські підприємства опустилися зі свого стабільного 10-го на 14-е місце. Вітчизняні комбінати істотно скоротили виробництво на тлі світового падіння цін на сталь і зростання собівартості випуску власної продукції.

Через все тієї ж блокади непідконтрольних територій припинилися поставки коксівного вугілля, і тепер метпідприємства змушені закуповувати більш дорогу сировину з Австралії, Індонезії, Канади і США.

Займіть трохи праці

Не забувайте, що в деяких країнах Заходу багато допоміжні служби не входять в структуру заводу. Там практикують аутсорсинг (1) і аутстаффінг (2). Т. е. Використовується т. Зв. позиковий працю (див. «Жанри кризи», «2000 Місто» №14 від 07.12.2011).

Позиковий працю отримав широке поширення після світової фінансово-економічної кризи 2008 р і у нас. Таким способом власники знижували виробничі витрати бізнесу. Незважаючи на те що легітимність позикової праці визнала Міжнародна організація праці, тільки два десятка з 178 країн - її учасників підписали відповідні конвенції. Але деякі держави (наприклад, Німеччина) взяли серйозні обмеження на використання такої праці. Там по подібних схем не можуть працювати окремі категорії працівників. Перш за все на шкідливому і небезпечному виробництві.

В українському Кодексі законів про працю (КЗпП) про позиковому працю не було сказано нічого. Однак заявники програвали суди кадровим агентствам - аутсорсерам, адже наша Феміда дотримується принципу: «Що не заборонено, то дозволено».

Фактично працюючи на шкідливому виробництві, співробітник формально числиться в кадровому агентстві. Це означає, що він, по-перше, позбавляється страховки, т. К. Аутсорсер не відноситься до того ж класу професійного ризику, що і підприємства, де людина працює. По-друге, залишається без пільгової пенсії, адже впливу шкідливих виробничих факторів в кадровому агентстві немає.

На практиці це виглядало наступним чином. Наприклад, підприємство свій залізничний цех, в якому працювали 1,2 тис. Осіб, переводить в таке собі ТОВ. В результаті люди залишаються на своїх робочих місцях, виконують звичну для них роботу, але відразу позбавляються всіх доплат, надбавок і пільг.

Машиністи тепловозів, які водили чугуно- і сталевоза, машиністи технологічних кранів, які працювали в гарячих цехах, - їх професії потрапляли в 1-й і 2-й списки робіт з особливо небезпечними і шкідливими умовами праці. В один момент всі вони стали звичайними співробітниками кадрового агентства.

Багато металурги відмовлялися від перекладів, так як аутсорсер збільшував обсяг робіт, а зарплату - урізав. В результаті цих працівників звільняли «в зв'язку з ліквідацією структурних підрозділів». І найбільш важка ситуація з позиковим працею склалася тоді на метпідприємствах Донецької та Дніпропетровської областей.

Очікується, що цієї осені правила гри на ринку праці в Україні зміняться, адже до другого читання в парламенті готується законопроект зі змінами до КЗпП.

Ще на початку минулого року відбулося засідання робочої групи ВР з доопрацювання проекту Трудового кодексу, в якому брали участь і представники профспілок. Останні відстояли власну редакцію визначення робочого місця в законопроекті: «Робоче місце - місце, де працівникові необхідно бути або куди необхідно прямувати під час виконання ним трудових обов'язків, і яке знаходиться під прямим або опосередкованим контролем роботодавця». (Таке формулювання збігається з визначенням робочого місця в ратифікованій Україною Конвенції Міжнародної організації праці №155 «Про безпеку, гігієну праці та виробниче середовище»).

На думку профспілок, законодавче закріплення саме такого визначення поняття «робоче місце» дозволить запобігти позиковий працю, так як в законі буде чітко прописано, що робоче місце знаходиться під контролем роботодавця. А це передбачає, що аутсорсинг не розглядатиметься в якості однієї з форм трудового договору і тому не буде входити в сферу професійних відносин.

1 Передача раніше самостійно реалізованих компанією функцій зовнішньої компанії-виконавцю, що спеціалізується на реалізації таких функцій.

2 Висновок співробітника зі штату компанії-замовника та оформлення його в штат компанії-провайдера, при цьому він продовжує працювати на колишньому місці і виконувати свої колишні обов'язки, але зобов'язання роботодавця по відношенню до нього виконує вже компанія-провайдер.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...