Що стоїть за антимонопольним розслідуванням Євросоюзу щодо Газпрому »ОКО ПЛАНЕТИ інформаційно-аналітичний портал

1. Рейтинг публікації:

На початку квітня стало відомо, що Єврокомісія (ЄК) найближчим часом може ухвалити рішення за пропозиціями «Газпрому» про врегулювання антимонопольного розслідування і закрити справу без штрафу. Протистояння між російським концерном і європейськими чиновниками тягнеться вже практично шість років, що породило масу різного роду припущень про те, що ж насправді лежить в основі конфлікту і чим в кінцевому рахунку він закінчиться.

Варто нагадати, що історія з даними розслідуванням є не першою проблемною ситуацією у відносинах між російським концерном і ЄС. Наприклад, в 2003 році ЄК і «Газпром» вже погоджувалися з питання поставок газу в Італію, після чого взаємини двох сторін увійшли в більш-менш спокійне русло. Однак події вересня 2011 року, коли слідчі ЄК провели раптові перевірки в офісах дочірніх компаній і контрагентів «Газпрому» в 10 країнах, показали, що час затишшя закінчилося. В даному випадку цікаво те, що одним з ініціаторів нових претензій до концерну був Вільнюс, який в січні 2011 року направив до Єврокомісії скаргу, попросивши розслідувати можливі зловживання холдингу на литовському ринку. Литва, на 100% залежала від російського газу, була єдиною країною ЄС, що подала таку скаргу офіційно, так як вважала, що платить найвищу ціну за російський газ в Європі.

У вересні 2012 року ЄК офіційно оголосила про початок антимонопольного розслідування проти «Газпрому», яке ставилося до діяльності концерну в восьми країнах - Литві, Латвії, Естонії, Польщі, Чехії, Словаччини, Угорщини та Болгарії. За офіційною версією єврочиновників, після прийняття трьох Енергетичних пакетів (1998, 2003, 2009) це стало ще одним кроком у програмі лібералізації і об'єднання національних газових ринків в ЄС. Суть претензій зводилася до трьох основних позиціях.

По-перше, концерн, який за довгостроковими контрактами забороняв європейським імпортерам перепродувати газ третій стороні, «можливо, поділяв газові ринки, перешкоджаючи вільному переміщенню газу між країнами». По-друге, ЄК визнала, що «Газпром» використовує диференціювання цін для різних країн в якості інструменту примусу їх урядів до прийняття вигідних для концерну, а значить, і російського керівництва, економічних і політичних рішень. По-третє, на думку ЄК, російська корпорація «можливо, накладала несправедливі ціни на своїх клієнтів через прив'язування контрактних цін до цін на нафту».

Правда, єврочиновники при цьому чомусь забули, що таке формування ціни є фундаментальним принципом газового ціноутворення, чинним ще з 1970-х років. Не випадково, коли в 2011-2013 роках ціна нафти еталона Brent в середньому була вище $ 100 за барель, ціна на газ для європейських клієнтів «Газпрому» дійсно була висока, а це призводило до зростання збитків покупців. І такий стан речей було пов'язано не тільки з бажанням «Газпрому» отримати надприбутки, а й з ситуацією в економіці ЄС.

за словами Володимира Путіна, який прокоментував в 2012 році почало розслідування, проблема полягала в тому, що «всі ці країни (Східної Європи. - Ред.) Свого часу були прийняті в Євросоюз, і Євросоюз взяв на себе всі зобов'язання щодо отримання субсидій їх економік», а після початку економічного спаду «хтось в Єврокомісії вирішив, що ми повинні взяти на себе частину навантаження з цього субсидування. Тобто об'єднана Європа хоче зберегти політичний вплив, і щоб ми за це ще трошки заплатили ».

Як би там не було, але аж до кінця 2014 року переговори між «Газпромом» і ЄК йшли досить мляво, хоча російський концерн і пропонував ряд варіантів врегулювання конфлікту. При цьому відомо, що європейське законодавство передбачає два основні варіанти антимонопольного розслідування: або накладення штрафів, або узгодження зобов'язань, які компанія бере на себе (з 2004 року в 18 випадках з 24 для компаній, що проходять, як і «Газпром», за статтею 102 договору про функціонування ЄС, розслідування завершувалося саме врегулюванням).

У російському концерні прекрасно розуміли, що штрафи (до 10% річного обороту, що могло скласти суму від $ 1 млрд до $ 3,8 млрд) могли виявитися більш згубними для компанії, ніж певного роду поступки, тому і намагалися йти іншим шляхом вирішення конфлікту. Правда, в разі накладення штрафів у російського монополіста в запасі було б ще п'ять років на скарги та апеляції, однак суті це не змінило б - конфлікт просто перейшов би в затяжну фазу, а на тлі введених після 2014 року санкцій відносно Росії можна було сумніватися, що за вказаний період в Євросоюзі обов'язково знайшлися б країни, які розпалили б суперечка по-новому.

Тому, не чекаючи ескалації конфлікту, в грудні 2013 року «Газпром» направив в Брюссель попередні пропозиції щодо врегулювання спору. Однак через конфлікт на Україні ситуація зависла до листопада 2014 року, коли посаду єврокомісара з питань конкуренції зайняла датчанка Маргрете Вестагер. Саме вона і стала ініціатором активізації процесу розслідування. Правда, європейці і в це раз вирішили не доводити ситуацію до межі. Так, в кінці липня 2014 роки ЄС ввів перші секторальні санкції щодо Росії, в тому числі проти енергетичного комплексу, але при цьому напередодні зими не наважився пред'явити «Газпрому» ніяких нових вимог щодо поставок блакитного палива в Європу. Лише 22 квітня 2015 року ЄК направила російському концерну «statement of objections» - офіційне звинувачення в порушенні антимонопольного законодавства.

Дотримуючись процедури, «Газпром» дав письмову відповідь на ці претензії ще у вересні 2015 року, а також склав попередній список так званих зобов'язань, які він був готовий на себе взяти в зв'язку з висунутими звинуваченнями. При цьому через виникнення спору з Україною (остання в квітні 2015 року почала власне антимонопольне розслідування відносно "Газпрому") російський концерн порахував можливим представити остаточний список зобов'язань лише 14 лютого 2017 року. При цьому відповідь компанії задовольнив ЄС, про що Єврокомісія поспішила повідомити через місяць.

Відповідно до зобов'язань, російський концерн погодився виключити з контрактів заборона на перепродаж газу третій стороні, а також прив'язати ціну для Польщі, Болгарії, Естонії, Латвії і Литви до «бенчмарк» (поточна ринкова або т.зв. «спотова» ціна на газ в європейських хабах). При цьому європейські споживачі отримали право ініціювати процес перегляду цін на газ у разі, якщо вони не будуть відповідати «бенчмарку». Додатково до цього Угорщина, Польща та Словаччина отримували можливість отримувати газ на пунктах його надходження в країни Балтії і в Болгарію. «Газпром» зобов'язався дотримуватися дані зобов'язання протягом восьми років, а в разі порушення ЄК має право накласти штраф на концерн в розмірі до 10% від загального світового обороту компанії без необхідності доводити порушення антимонопольних правил ЄС.

Здавалося б, питання ще рік тому був фактично вирішене. Однак після того, як ЄК запропонував дати всім учасникам ринку відгуки про ці зобов'язання, щоб регулятор зміг завершити антимонопольне розслідування, виявилося, що у Варшаві залишилися вкрай незадоволені поступками російської компанії. Польська державна нафтогазова компанія Polskie Górnictwo Naftowe i Gazownictwo (PGNiG) травнем 2017 року звернулася до Єврокомісії з вимогою оштрафувати «Газпром» за порушення норм антимонопольного законодавства. Серед основних звинувачень були всі ті ж «сегментація ринку», завищення цін на газ, залежність цін від контролю над інфраструктурою і т.п. Крім усього іншого, поляки почали вимагати, щоб «Газпром» знизив зі 100% до75% обсяги газу в довгострокових контрактах, які покупці з Центральної та Східної Європи повинні забирати або викуповувати в обов'язковому порядку (принцип take-or-pay).

джерело: ritmeurasia.org

.

Рейтинг публікації:

Коментарі (0) | Роздрукувати