З маленької або з великою?

Наука і життя // Ілюстрації

Наука і життя // Ілюстрації

<

>

Дуже любимо ваш журнал, читаємо його багато десятиліть. Новорічні свята пройшли, але залишилося питання, пов'язаний з ними. Ми побували на кількох виставках, в тому числі і на виставці новорічних листівок, і діти звернули увагу, що на старих виданнях (1960-1970-ті роки) напис «З Новим роком» часто писали з маленької літери «н» - «З новим роком! »(спеціально простежили - це не« художній момент »бо гарна вона, а саме малі літери). Поясніть, будь ласка, з чим пов'язана різниця в написанні нинішніх поздоровлень і орфографії колишніх років?

З повагою Жанна Ніходовская.

Привіт, Жанна! Відповідь на ваше запитання пов'язаний з різницею власних назв і загальних.

«Новий рік» - офіційна назва свята, і якщо ми, підписуючи листівку «З Новим роком!», Маємо на увазі саме назва свята, то пишемо його, як і інші імена власні, з головній (великої, великий) букви.

Якщо ж мається на увазі початок нового календарного року, то в привітанні «новий рік» пишемо з малої літери. Таку двоїстість написання можна виявити і в текстах, де згадуються інші свята. Наприклад, вітаючи з 9 травня, ми пишемо «З Днем Перемоги!», Але «з днем ​​перемоги над фашизмом», тому що тільки в першому випадку мається на увазі офіційна назва свята, яке відноситься до власних, а в другому прикладі іменник «перемога» виступає як ім'я загальне.

Таких «пар» в російській мові дуже багато: ми працюємо на землі (обробляємо ґрунт) і живемо на Землі (планеті), читаємо вірші про місяць і звіти про висадку космонавтів на Місяць, даємо молодим поради, бурмочучи, що за часів совєтів молодь була куди интеллигентнее.

Рядкова і заголовна літери виконують смислоразлічітельную функцію. Повертаючись до вітальним текстів на новорічних листівках 1960-1970-х років і до того, як їх пишуть зараз, хочу додати, що в наш час акцент робиться на назві свята, тому що часто поряд з привітаннями з Новим роком є ​​сусідами привітання з Різдвом. Два назви свят гармонійно поєднуються в одному привітанні як імена власні. А в радянській традиції, самі розумієте, цього сусідства бути не могло. Новий рік представлявся, скоріше, як кордон, риса, як період (пам'ятаєте, «п'ятирічку в чотири роки»). Привітання з новим роком було констатацією настання свята, а, скоріше, поздоровленням з тим, що рік прожитий, завершений як етап, можна підвести риску, оцінити успіхи, порадіти результатами - попереду новий рік, з новими планами і здобутками.